На знімку: завідуючий майстернею Андрій Сергійович Карман, механізатори Іван Олександрович Скорик, Ігор Анатолійович Сокоркін, Михайло Петрович Зарубенко обговорюють з директором господарства О.І. Ковбасюком стратегію майбутніх жнив.
– Осінь для нас була не менш складною у плані забезпечення вологою, як цьогорічні весна і літо. Але ми не тільки посіяли на 900 гектарах озиму пшеницю, на 150 – озимий ячмінь, на 135 – ріпак, але й нічого, крім сорока гектарів ріпака, не пересівали весною. Щоправда, на незначній площі довелося підсіяти ячмінь. Спробували вирощувати і ярий ріпак, але ніяких особливих надій на нього, через засуху, не доводиться покладати. Тільки на середній урожай з цієї ж причини розраховуємо і в групі ранніх зернових культур. Інша справа – кукурудза, яку вирощуємо на 450 гектарax і яка у прекрасному стані, як і соняшник на 350 гектарах, на 280 – соя, хоч вони також потерпають від нестачі вологи.
Чисті від бур'янів і цукрові буряки, які вирощуємо на 200 гектарах.
Зуміли заготовити вже понад 300 тонн сінажу, 30 тонн сіна. Середньодобові надої від кожної з 280 корів перевищують 14 кілограмів. Десять тисяч гривень виручки щоденно від реалізації молока є неабиякою підтримкою в господарстві. Утримуємо чимале поголів’я свиней і навіть вівці. Хоч від останніх не така вже і вигода, вівцеферму утримуємо завдяки семидесятитрирічному Василю Івановичу Недобійчуку, який пропрацював біля них усе життя й працює донині.
Навіть зазнавши збитків від тваринництва у перший рік, коли очолив господарство, на 670 тисяч гривень, ми зрозуміли: цією галуззю займатись все-таки треба. Підтвердженням того, що вона не зайва, є хоча б те, що вже чотири роки господарюємо, не вдаючись до кредитів.
Передбачаючи непрості цьогорічні жнива, по-іншому готуємося до них. Зібрати урожай плануємо трьома комбайнами «Клаас», один з яких придбали у цьому році, не більше, як за 12 днів. З іншої техніки готуємо тільки одну «Ниву», яка від початку жнив буде зайнята на обмолоті у приватному секторі.
Але готували у цьому році не тільки комбайни, а й шість КамАЗів на перевезення зерна. Хоч на переобладнання їх кузовів і витратили до 300 тисяч гривень, все ж зекономимо на пальному, якщо вони будуть возити по 12-13 тонн, а не по чотири, як раніше. А щоб не виникало проблем при їх розвантаженні, переобладнали ще й зернотік – щось подібне можна побачити навіть не на кожному ХПП.
На придбання нової техніки у цьому році загалом витратили до двох мільйонів гривень. Хоч, можливо, тепер навіть доведеться дещо заощаджувати, бо хто знає якими ще будуть підсумки року.
У господарстві лише 3085 гектарів ріллі. Хоч 35 власників паїв з 1350, при їх перереєстрації у цьому році, вийшли з господарства, для нас це не проблема – є вже такі, які, спробувавши господарювати самостійно, віддають їх знову нам в оренду.
Хто проїжджав через Шляхову не міг не звернути увагу на капітальний ремонт церкви з її перекриттям, який здійснюється при підтримці господарства. Її будівля повинна стати візитівкою села.
Зазначу, що в господарстві є немала будівельна бригада, яка займається і благоустроєм. Зокрема, чималий обсяг робіт нею виконано і по реконструкції ринкової площі.
Шляхова – моє рідне село, тому я, як керівник, буду робити все, щоб мені і після того, як настане пора йти на заслужений відпочинок, односельчани казали ввічливе – добрий день!
Вирішити водночас всі проблеми, зокрема зайнятості, непросто. Але і в цьому плані дещо робиться – діє цілий хлібзавод, з якого щомісяця реалізується продукції не менше, як на 25 тисяч гривень. На ньому вже 14 працюючих, і відколи відкрили його, тільки хліба випікається вісім сортів, чимало видів хлібобулочних виробів. Він дедалі більше користується славою серед тих, хто здійснює якийсь із обрядів – замовлення приймаються наперед. Коли в господарстві є і зерно, і млин, і олійня, і молоко, було б великим «гріхом» не мати такого підрозділу. Тільки на паї восени видаємо до 8 тонн зробленої в нас олії, а відходи при її виробництві йдуть на корм худобі.
В даний час серйозно готуємося до свята Івана Купала – уже навіть замовили відомих артистів.
У своїй повсякденній роботі керуюся, насамперед, настановою одного з ветеранів, який переконував, щоб хоч щось у селі робилося щороку, і тоді все буде гаразд. Одним словом, не хлібом єдиним живе наше господарство, хоч хліб усьому голова.
Щодо планів надалі, то мову про це можна буде вести тільки після жнив. Але попри все зізнаюся, що виношую один із задумів, який маю намір здійснити до свого п'ятдесятиріччя, тобто у найближчі два роки, і він повинен здивувати не тільки село, а й увесь район.
Записав Павло КУШПЕЛА
