Батьки, які живуть поруч по сусідству, вже старенькі. Не скажу, що я багатий, але й не бідний: є корова, свині, город посаджений – треба, щоб була жіночка, яка б давала усьому цьому лад, і була на все життя. Маю нову хату і хочу сільську жіночку, щоб ми жили в мене. А то була в нас мама городянка, яка ні городу, ні корови, ні курей, ні свиней не хотіла і повіялася в місто до батьків, а ми тепер з донькою і батьками, яким уже за шістдесят.
Я не п'ю взагалі і не курю, одна вада – інвалід дитинства – ліва рука паралізована. Але я їжджу на велосипеді, рубаю дрова.
Сподіваюсь, що знайдеться така жіночка, яка готова жити з нами все життя.
Василь ГОНЧАР.
с.
Яланець.
