Бабуся Франя для Віки великий авторитет, бо їй здається, що немає такої роботи, яку б не вміла вона.
Якщо шити – то шити, як білити – то білити... А якщо вже готувати страви – то вже вона як віртуоз. Полюбляє дівчина спостерігати за вмілими рухами бабусі. А найбільше, коли йде підготовка до свята. Дім тоді наповнюється запахами, щось шквариться, щось тільки підрум'янюється, а щось уже пахтить, чекаючи свого споживання.
Фросина Онисимівна за спеціальністю вчитель російської мови і літератури. Після закінчення Вінницького (тоді ще інституту ім. М. Островського) була направлена в Михайлівську школу. Довелося небагато там попрацювати, але згадує роки із задоволенням, бо вміють там оберігати, радити, особливо молодому спеціалістові.
А потім була Бершадська допоміжна школа (нині її вже немає): вихователь, вчитель.
Ще й донині перебирає в пам'яті щасливі роки, коли доводилося дітям допомагати у всьому. Це ж в її характері головне.
Нещодавно спостерігала, з якою радістю до неї підійшла колишня учениця і як переповідала про свої справи.
– Довіряє, – відзначила про себе.
Є категорія людей, які розповідають про себе, а є категорія, які вміють слухати.
Фросина Онисимівна належить до других. Працюючи з нею певний період, я ніколи не чула, щоб жінка підвищувала на когось голос. Всі питання вміє вирішувати мирно, а це вже майстерність.
Колись урок доброти й мені проілюструвала. І вже через роки я зрозуміла, що людей треба добром лікувати.
Життя Фросину Онисимівну не дуже наділило сонячними днями, були й похмурі з негодами, дощами, але вміє жінка вистояти, гідно вийти із ситуацій, які не раз лещатами стискали серце. В такі моменти не дозволяла собі розслабитись, а якщо розплакатись, то тільки на самоті, щоб ніхто й не побачив хвилини розпачу.
Бо їй назначено бути мужньою...
... Гортаю свій записник із рецептами... Маю звичку записувати ініціали тих людей, у яких запозичила. Ф.О., Ф.О. Так, це від неї, від жінки, що не одну ученицю, вчительку навчила. Умілиця за сумісництвом з викладанням російської мови та літератури опанувала новий предмет – обслуговуюча праця.
Ці уроки дійсно були майстер-клас із таємницями у варениках, пельменях, із ворожінням на Андрія.
Життя – мов жорна. Перемелюють, муку роблять, щоб людина не розслаблялася: хліб пекла. Пече свій хліб і Фросина Онисимівна, із шкоринкою, із запахом літа, із мрією, щоб внуки (а їх у неї семеро), швидко виростали і розум мали, як каже жінка.
Три доньки, яких випестила з чоловіком Григорієм Петровичем, гордяться мамою, вчаться у неї не тільки кулінарству, а й життєвим мудростям. А людям, що спілкуються з нею, живуть поряд, стає тепло-тепло...
Світлана КОВАЛЬСЬКА, вчителька Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.
