Впевнені, нам пощастило з нашою другою мамою, бо у ній захоплює все: любов до свого предмету, ерудиція, душевне тепло і дивовижна доброзичливість, вміння розважити добрим жартом і заохотити до роботи лагідною усмішкою. Вона ніколи не сердилась і не сварилась, але одного погляду вистачало, щоб зрозуміти, що погано себе поводимо, не так щось сказали чи зробили. Саме вона навчила не боятися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності, вміти коректно доводити свою думку.
Для Тетяни Василівни всі учні однакові, не було улюбленців, гірших чи кращих.
Ставилася до нас як до рівних, дорослих, завжди рахувалася з нашою думкою, зуміла об’єднати наш учнівський колектив, хоча в 10 клас ми, 28 учнів, зійшлися з сусідніх шкіл, та стали одним із найсильніших і найдружніших класів. Приходили додому з радістю на обличчях, розповідали цікаві шкільні історії. Це, в першу чергу, було приємно нашим батькам, тому неодноразово чула Тетяна Василівна подяку від них.
Зараз ми відлітаємо з рідних гніздечок у невідоме самостійне життя. Кожен обере свою стежину серед плетива доріг. Але з впевненістю можемо сказати, що ми ніколи не забудемо Вас, Ваші настанови та уроки життя, дорога Тетяно Василівно, рідна наша Учителько!
З любов’ю та повагою, випускники Красносільської ЗОШ І-ІІІ ст. 2014 року.
