Золота осінь патріарха

У селі доля кожної людини на виду. Не сховаєш ні свої болі, ні тривоги, ні радощі, ні трагедії. І характеру не приховаєш від сусідів та односельчан. Втім, Олександр Манзенко ніколи не намагався цього робити – його душа відкрита для людей. В об’ємній книзі його життя є різні сторінки. Героїчні позначені участю ветерана у Великій Вітчизняній війні численними бойовими нагородами за мужність на фронтах. Були й трагедії у житті – у шістдесятих роках загинув старший син, а недавно пішла з життя вірна супутниця – Ганна Євстафіївна. Лише йому судилося піти по життю далі, радувати молодшого сина Віктора та його сім’ю, внуків і правнуків. А ще – бути прикладом ставлення до життя і праці для своїх односельчан.
Багато років працював Олександр Васильович завідувачем ферм у місцевому господарстві, ніколи не залишався байдужим до проблем громади, і хоч не модний нині цей термін, постійно займав активну життєву позицію.
Незважаючи на свої поважні роки, він ще й досі підтримує в належному порядку подвір’я, город – вони в нього доглянуті, чисті. На постійні прохання сина переїхати назовсім до нього в місто відповідає, що там не приживеться, бо дома найкраще.
Тож Віктор Олександрович облаштував батькові максимальні, майже міські зручності в його оселі.
Відомий Олександр Васильович в Усті як багаторічний голова місцевої організації ветеранів війни і праці, він був також одним із засновників районної організації. І нині він залишається одним із найактивніших учасників ветеранського осередку.
Кілька днів тому найстарішого жителя Усті із славним ювілеєм щиро вітали голова райдержадміністрації Олександр Снігур, заступник голови районної ради Петро Сугак, голова районної ветеранської організації Володимир Крамар, директор ТОВ «Устянське» Павло Марущак, сільський голова Валентин Траченко, голова первинного осередку ветеранів Микола Резніченко та інші односельчани (на знімку). Це було урочисто і зворушливо.
Скільки теплих слів прозвучало на адресу Олександра Васильовича! Він їх заслужив – усім своїм життям, невтомною працею, щедрою на добро душею. Тож хай ще довгою залишається золота осінь патріарха.
Федір ШЕВЧУК.