– Перш за все, хочу подякувати виборцям, що підтримали мою кандидатуру.
Хоч і розумію, що тим самим вони підтримують не просто мене, а село, тобто кандидатуру того, хто дійсно буде за нього уболівати, відстоювати інтереси сільського населення. Це є ознакою того, що виборці неабияк все аналізують і роблять відповідні висновки.
Ніде правди діти, у складному становищі перебувають нині господарства, навіть домагаючись вагомих результатів. У не менш складному стані і одноосібники, сільське населення взагалі. Бо не все на сьогодні дається так, як усім нам того хочеться. Навіть за складних погодних умов отримали у цьому році в районі практично рекордні урожаї, відновили буряківництво, а життя людей від того, по суті, так і не покращилося. З тими здобутками, які маємо, так і не встигаємо за рівнем інфляції, іншими чинниками, які негативно впливають на життя нашого населення.
У досить складній ситуації, зокрема, перебуває виробництво тваринницької продукції. Ціни, які сформувалися на живу вагу худоби на ринку – 10-12 гривень за кілограм, зовсім не відповідають затратам на її виробництво. Хто б що не говорив, як на мене, у нашій країні немає проблеми з виробництвом м’яса, інша справа – є проблема цін на нього.
Було б цілком зрозуміло, якби при настільки низьких цінах на живу вагу, дешевшою була продукція тваринництва у магазинах. Але ж ні, ціни на неї, навпаки, зростають. От тільки чому на сировину, з якої ці продукти, вони залишаються невисокими.
Це стосується і приватного сектора, який міг би нагодувати всю країну. Тому, мабуть, люди і висловили мені довір'я, що завжди прагнув жити з ними одними і тими ж помислами. Всі розуміємо, що рік завершується сприятливо, але поряд з тим є он скільки проблем. А тваринництво взагалі є однією з найпроблемніших галузей.
Державі давно вже пора вдатися до якихось конкретних заходів, щоб її зберегти.
Невже так важко порахувати, що триста літрів молока потрібно тільки віддати на випоювання теляти – це до дев'ятисот гривень, а доросла тварина дорожча чомусь не набагато. От і нищиться молодняк. Селянина, навпаки, потрібно зацікавити, щоб реалізовував великовагову худобу.
Не менш проблемним є і організований сектор виробництва, тобто колективні господарства, питання ринку землі, про який дедалі більше мови. Адже як тільки він запрацює, коштів, щоб її придбати, у нас немає ніхто.
Тож її може придбати в свої руки будь-хто, в тому числі через підставних осіб й іноземці. А законодавства, яке б цьому запобігло, так і нема.
Тим часом, організовані господарства на сьогодні підтримують на селі і соціальну сферу, вигідно те їм, чи ні, а робочі місця зберігають навіть тоді, коли їх можна скоротити, водночас демонструючи високу заробітну плату тих, хто залишиться на роботі. Але цього не робиться, бо це може призвести до ще більшої соціальної напруги в селах.
Цілком сумнівно чи будуть цікавити ці питання тих, хто скупить землю, тим більше іноземців. Нині ж, якби там не було, в останні роки господарства почали вставати з колін, з’явилася нова техніка, технології. Урожайність шістдесят центнерів з гектара вже нікого не дивує.
Але знову є проблеми. Чи не найголовніша – відсутність чіткої програми розвитку сільського господарства. Те, що ніхто не знає, що буде завтра і надалі, є головним стримуючим фактором його розвитку. Ще одним з таких факторів є проблема стабільності в державі.
Щоправда, надія на покращання нині з'явилася – це і компенсація за вирощування цукристих, і за мінеральні добрива, запрацюють програми підтримки тваринництва. Але, щоб підвищити ефективність ведення виробництва на селі, насамперед, бракує стабільності.
Населення вже зневірилося в тому, що відбувається, свідченням чому є навіть останні вибори – у порівнянні з минулими чимало хто поставився до них абияк. Люди вже не вірять в обіцянки, натомість чекають на конкретні дії.
Так, нинішні президент і уряд вдаються до конкретних заходів, які сприятимуть розвитку сільського господарства, однак при цьому повинна бути прозорість і стабільність, щоб усі орієнтувалися в якому напрямку розвиватися далі.
У нас найбільше чорноземів, працьовиті люди, які нагодували б світ, але поки що цього нема. Адже ціни на готову продукцію у магазинах не знижуються ніякими заходами. Пригадаймо хоча б ситуацію з цукром три-чотири роки тому. Тоді теж перед самим пуском цукрозаводів дали добро на ввіз у країну цукру-сирцю, щоб стримати ціни. Але вони залишилися такими, як і були, а от вітчизняну галузь занапастили. У ній тепер залишилися тільки ті, хто безпосередньо вирощує цукросировину і переробляє її. Подібна ситуація складається нині і в тваринництві.
До речі, найшвидше реагує на ціни приватний сектор. Тільки подорожчало молоко, як у обійстях почали утримувати по декілька корів. Так само потрібно зробити і по м'ясу. В іншому випадку, коли воно завозиться із-за кордону, то це сприяє зниженню цін на живу вагу на нашому ринку, і в такий спосіб галузь знищується.
Щодо СТОВ «Лан», яке очолюю, то лише завдячуючи тому, що працюємо з сівозмінами, технологіями, домоглися у цьому році добрих результатів. Отримали високі врожаї зернових, особливо кукурудзи та інших культур. Адже господарство – насіннєве і понад 300 тонн його продається. У переддень професійного свята хотілося б відзначити тих, хто найбільше був зайнятий на вирощуванні і збиранні урожаїв. З механізаторів це О.П. Остафійчук , А.П. Кифорук, В.А. Товмаченко, М.П. Ужвак, В.І. Задорожний, з водіїв В.П. Овчарук , П.О. Гонтарук, М.В. Ужвак, Ю.О. Пугач, В.І. Пустовіт.
Варто також відзначити оператора ЗАВу В.А. Козлова, працівників току П.О. Блажченка, С.С. Куницького, Н.В. Шевчук, С.С. Зарицьку. Дуже багато залежало і від компетентності головних спеціалістів – агронома А.П. Кифорука та інженера С.А. Коваленка, енергетика В.П. Тарана та інших працюючих.
Не все, звичайно, вдалося, як того хотілося, але все ж очікувана рентабельність – 16 відсотків у цьому році буде.
Отже, вітаючи хліборобів із найголовнішим їхнім святом, залишається тільки дякувати за їхнє терпіння, за те, що дійсно уболівають за результати. Зустрічаючись з ними в селах, де господарств вже немає, приємно чути, що вони дуже гарно відгукуються про ті села, де вони все-таки збереглися.
Аж тепер всім стало зрозуміло, як потрібно було жити і діяти.
Від редакції: На завершення залишається лише додати, що господарство, яке очолює С.П. Савченко, непросте. Іноді в одному селі важко раду дати, а в нього їх аж три. Основними ж факторами, завдяки яким це йому вдається, є його об’єктивність у всьому, чесність у взаємовідносинах з підлеглими, прагнення зрозуміти кожну людину. От і вирішуються всі проблеми у господарстві спільно і немає розбрату. До речі, орендна плата за користування землею у СТОВ «Лан» сягає шести відсотків від вартості паїв.
