Більшу її частину склали спогади очевидців геноциду нашого народу. А змістовний вступ від автора розповідає про причини цієї трагедії і про те, як вона відбувалася у нашому регіоні. Автор опрацював і осмислив чималу кількість архівних документів, а також літератури, публікацій у пресі. Присвячена книга відомому вченому, одному з найперших дослідників голоду 1932-1933 років, учителю Г.О. Погончика, доктору історичних наук Іллі Гавриловичу Шульзі.
У передньому слові «Спогади жаху» доктор історичних наук, голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки крає - знавців України Сергій Гальчак зазначає: «Ця книга – це чергова сторінка у розкритті страшного злочину, які не можна читати без болю та співчуття, чи не перша дослідницька праця, що присвячена Голодомору на Бершадщині. Значний інтерес становлять вміщені у ній архівні документи. Але особлива її цінність у свідченні очевидців трагедії. Чи не кожен її аркуш пломенить елементами усної історії – нової історичної субдисципліни, яка набуває поширення в сучасній Україні, – що дозволяє поглянути на історичні події не лише через призму архівно-документального масиву, а й внутрішнього світу безпосередніх учасників тих подій, конкретикою особистих вражень доповнити цілу низку питань, на які внаслідок своєї специфіки не дають і не можуть дати вичерпної відповіді офіційні джерела.
Із своїм нелегким завданням автор впорався на відмінно. Нехай же запалена ним свіча пам’яті жертв нелюдської трагедії ніколи не згасає у наших вдячних серцях…» У зв’язку з виходом нової книги Григорія Олексійовича хотів би привернути увагу до деяких аспектів, які невідомі більшості читачів. Нині є чимало людей, які думають, що вихід книги приносить автору солідні гонорари. Але про те, що було колись, тепер можна тільки згадувати. А нині, щоб надрукувати книгу, автору самому треба знайти чималі кошти чи звертатися за допомогою до спонсорів. Хтось відгукується, але здебільшого видавничо-фінансовий тягар лягає на плечі автора. Так було і з попередніми книгами Григорія Олексійовича, і з цією також. Тож не дивно, що така потрібна книга вийшла мізерним тиражем. Втім, це не применшує її значимості.
Як і попередніх книг нашого земляка, відмінника освіти, члена Національної спілки журналістів, лауреата премії імені Василя Думанського, невтомного дослідника минулого і сучасного рідного краю. Подумати тільки – за неповних три роки світ побачило п’ять різних і солідних видань! Та й зараз Григорій Олексійович працює над новими книгами. Побажаймо ж йому успіху. І при можливості допомагаймо, бо те, що він робить, – на благо району, рідного краю і кожного з нас.
Федір ШЕВЧУК
