На знімку: М.О. Павліченко. Севастополь 1961 рік.
Микола Олексійович Павліченко – один із учасників тих подій, нині проживає в Кошаринцях. У жовтні 1959 року був призваний до Чорноморського військово-морського флоту старшим матросом.
На Севастополь і все, що до нього відносилось у той час, взагалі, був накладений гриф секретності. За часів Радянського Союзу Балаклава була суперзасекреченим місцем – база підводних човнів з унікальним заводом по ремонту субмарин, що був видовбаний в скелі. Крім того, саме тут йшла підготовка морського розвідувального десанту для висадки у найнедоступніші місця. Микола Олексійович відрізнявся практичним вмінням та знанням географії, точністю орієнтування у морі та бажанням вчитися. Пройшовши курси за 180 км між Севастополем та Сімферополем (ВУС-202), він отримав посаду командира групи водолазів-випробувальників. Був рульовим сигнальщиком у Карантинній бухті, однак тут довго не затримувались. Практичні навчання проводились у морі.
Кронштадт, Ленінград, Ломоносово, Таллін, Балтійськ – саме по цих маршрутах проходило випробовування швидкості військових кораблів, бойової ракетної техніки та двигунів, розмагнічування суден. А поверталися до Севастополя із Ленінграда через Волго-Донський канал.
Привид третьої світової війни був на вустах у військових моряків. Без завчасного повідомлення їх відправляли у гарячі точки. Так, не раз доводилось Миколі Олексійовичу супроводжувати кораблі, які йшли на Кубу. А одного разу їх взяв літак та й висадив, як десантників, у море на точку, де знаходився підводний човен у Карибському морі. Про які імена командирів, чи назви операцій можна було тоді знати, якщо із 230 чоловік живими повернулось тільки 18. Вони проводили військову операцію, згідно з наказом вищого командування, по мінуванню місць, де знаходилися американські кораблі. Робота проводилась під водою та за лічені хвилини. Дивом залишився живим. Адже в результаті різкого підняття на повітря, М.О. Павліченко отримав розрив легені.
«Коли згадую ті страшні моменти, – каже Микола Олексійович, – то ніби переживаю все спочатку».
У зв’язку із секретністю операцій та самого факту замовчування Карибської кризи, документально довести свою приналежність до військових частин нині неможливо. Хоч і є фотографії, де зафіксовано зустрічі з кубинськими друзями, і навіть було фото, стверджує колишній моряк, де вони сфотографовані разом з Фіделем Кастро, однак з метою засекреченості операції його вилучило командування. Тому й отримує він мінімальну пенсію без усяких там надбавок для учасників бойових дій на території інших держав. Та саме таким людям ми завдячуємо тим, що третя світова війна не розпочалась.
Галина ІВАНЧЕНКО, головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики РДА.
