160 тисяч українців пройшли вогненними дорогами цієї країни, 3360 не повернулися додому, більше 8 тисяч зазнали поранень, понад 100 тисяч перенесли складні захворювання. Після війни померло від ран і захворювань вп’ятеро більше «афганців», ніж загинуло.
Вінниччина та наш район серед «лідерів» як за кількістю учасників афганських подій, так і за числом загиблих. Майже 200 бершадчан пройшли через її горнило, десять юнаків, на жаль, живими не повернулись.
Несли службу наші земляки і в інших «гарячих» точках: Угорщині, Єгипті, Іраку, С’єрра-Ліоне, Чехословаччині, Ефіопії, Анголі, Югославії, Лівані.
Часто з уст чиновників можна чути неоднозначні думки щодо афганської війни. Звучало й «Ми вас туди не посилали».
Мені, на той час офіцеру Збройних Сил СРСР, за роки служби (1987-1989 рр.) на посаді командира групи спеціального призначення в Республіці Афганістан довелося побачити немало. Серед всього пережитого найважче було втрачати друзів. Адже вчорашні десятикласники, без досвіду ведення бойових дій, і не підозрювали, що попереду їх чекають страшні випробування. Там все було чужим. Навіть небо, з якого не падало ні однієї краплі дощу впродовж декількох місяців, тільки пил і вітер з піском.
Солдатів косили тиф, гепатити, добивала лихоманка. Вони побували в пеклі, тому й не хочуть про це ні говорити, ні згадувати.
Здавалося б, відійшла в минуле афганська війна, але рани та душі учасників бойових дій все ще болять, не гояться. А найбільшого болю додає байдужість до їх проблем. Належне оздоровлення, лікування, матеріальне та фінансове забезпечення, увага та повага держави – це те, що нині потрібно «афганцям».
Щороку в цей день колишні учасники бойових дій зустрічаються, щоб вкотре обговорити свої проблеми, поділитися наболілим і просто... виговоритися.
Воїни-інтернаціоналісти у складному сучасному житті з усіма його труднощами повсякденно виявляють поміркованість, організованість.
Створивши міцну, добре структуровану громадську організацію, вони плідно і конструктивно співпрацюють з державними органами у вирішенні питань соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих.
У районній організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) перебувають близько 160 учасників бойових дій на території інших держав.
Для посилення соціального захисту ветеранів війни, а також з метою збереження злагоди, забезпечення гідного рівня життя ветеранів війни, інвалідів, учасників бойових дій, членів сімей загиблих, створення належних умов їх життєзабезпечення та шанобливого ставлення до них, 24 січня 2012 року була підписана Угода про взаємодію і співпрацю облдержадміністрації, обласної ради та обласної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів). На виконання цієї угоди сесією районної ради прийнята відповідна програма. Проте приходиться констатувати, що частина пунктів цієї угоди поки що не виконується, програма не фінансується.
Саме через недостатнє фінансування змушені залучати спонсорську допомогу. Щиро вдячні за фінансову підтримку директору ПрАТ «Зернопродукт МХП» М.І. Кучеру, директору «Райагролісу» В.С. Траченку, керівникам сільськогосподарських підприємств, сільським головам. Завжди відчуваємо розуміння і підтримку в лікувальних закладах району.
Прикро, але районна організація на сьогодні не має свого приміщення, не вирішено поки що й питання щодо виділення приміщення для створення районного музею учасників бойових дій на території інших держав.
У шанобі схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув, бо не відболить це горе, не відплачеться, поки житимуть їхні батьки, вдови і діти, вірні побратими. З вдячністю звертаємось до тих, хто живе поряд.
Від усього серця бажаємо всім здоров’я, родинного благополуччя, упевненості в дні завтрашньому, щастя, миру і добра, а ще – щоб сини України ніколи не брали участі в бойових діях.
Валерій ПЛАХОТНЮК, голова районної організації Української спілки ветеранів війни Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
