Зверніть увагу, хто у 2006 році запропонував створити антикризову коаліцію за два роки до початку кризи? Симоненко. Чому? Тому що ми думаємо головою, а не тим місцем, де кишені знаходяться
У 1974 році з відзнакою закінчив Донецький політехнічний інститут, за фахом гірничий інженер-електромеханік. Працювати почав конструктором у проектному інституті "Донвуглемаш" (1974 - 1975 р.р.).
З 1975 року на комсомольській роботі - інструктор, завідувач відділом секретар Донецького міського, обласного комітету ЛКСМУ. Член Компартії України з 1978 року.
У 1982 році Симоненко був обраний секретарем ЦК ЛКСМ України, і впродовж шести років його життя нерозривно було зв'язане з комсомолом. Без відриву від роботи закінчив Київський інститут політології (1987 - 1991 р.р.).
Із січня 1988 року до серпня 1991 року на партійній роботі. Обирався секретарем Маріупольського міському Компартії України Донецької області, секретарем Донецького обласного Комітету Компартії України.
Після заборони Комуністичної партії два роки (1991 - 1993 р.р.) працював заступником директора корпорації "Укрвуглемаш". У цей складний період історії Комуністичної партії, Петро Миколайович вів активну роботу зі згуртовування однодумців, підготовці до відродження і відновлення партії комуністів.
19 червня 1993 року в Донецьку відбувся з'їзд оновленої Компартії України, де Петро Миколайович Симоненко був обраний першим секретарем ЦК КПУ.
У березні 1994 року стає народним депутатом України від Червоноармійського виборчого округу N150. У парламенті очолює найвпливовішу фракцію, що послідовно з 1994 року відстоює інтереси трудового народу. До голосу фракції та до відкритих виступів її лідера, сьогодні прислухаються не тільки опоненти і політичні супротивники. Їх слухає вся країна, тому що лідер Комуністичної партії чесно і принципово висловлює позицію комуністів, ніколи не відступаючи від ідей соціалізму, від положень Програми партії.
За багато років активної політичної діяльності Симоненко став відомим державним і політичним діячем, як в Україні, так і її межами. Він член, постійної делегації Парламентської асамблеї Ради Європи, заступник голови Союзу Комуністичних партій (СКП-КПСС).
У 1998 році визнаний "Політиком року".
У 1999 році брав участь у виборах Президента України від Комуністичної партії України. У першому турі одержав 5849077 (22.24%) голосів виборців і в другому турі - 10665420 (37, 8 %) голосів. У 2004 р. також кандидат на посаду Президента України. У 1-у турі одержав 1396135 голосів (4.97%), 4-е місце серед 24 претендентів.З 04.2006 року Народний депутат України 5 скликання від КПУ, N1 у списку.
Одружений, два сини: старший - юрист-економіст, молодший - лікар-хірург. Має онука і внучку.
