Незважаючи на те, що Новий рік – одне з небагатьох свят, що об’єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують нині свої власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика, свої тимчасові строки для проведення цього свята.
Історія свята Новий рік сягає глибокої давнини, коли наші предки пов’язували й пристосовували його до різних знаменних подій свого життя, позначаючи тим самим настання нового часу, періоду, циклу життєдіяльності.
Так, приміром, протягом довгого часу древні римляни святкували Новий рік на початку березня, доти, поки Юлій Цезар не ввів новий календар (сьогодні він називається юліанським). Таким чином, датою зустрічі Нового року став перший день січня – місяця, названого на честь римського бога Януса (дволикого), одне обличчя якого було, ніби звернене назад до минулого року, інше – уперед до нового.
У середні віки Новий рік уже активно відзначався в багатьох державах і землях. З X по XV століття початком нового року на Русі вважалося 1 березня, в XV столітті свято було перенесено на 1 вересня, а в 1699 році цар Петро Перший видав указ, яким наказав вважати початком року 1 січня.
У наш час традиція зустрічі й святкування Нового року стала настільки стійкою, що на Землі навряд чи є країна або народ, які так чи інакше не були б втаємничені у святкові події. Однак, незважаючи на традиційні й сезонні розходження у святкуванні Нового року, є в цього свята об’єднуючий атрибут (символ), без якого не обходиться жоден Новий рік – це Дід Мороз.
Найдавніша традиція, зустрі чі Нового року, як прави ло, пов’я зана з розповсюдженим повір’ям “як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш”.
Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.
