Горпинині діти

  • Подобається14Не подобається
  • 19 Серпня 2009 р


На знімках: Горпина Сидорівна Рогова ( фото із сімейного архіву).

Батько її був звичайним селянином, але встиг взяти участь у російськояпонській та першій світовій війнах. У 1917-му повернувся додому. Разом з дружиною Параскою купили пару коней, реманент, почали хазяйнувати. Взимку возив з Одеси сіль та інший провіант. Час був неспокійний, і в 1920 році бандити вбили тата і пограбували. А невдовзі померла й мама. Четверо дітей залишилися сиротами. А Горпинка, як найстарша, змушена була взяти на себе піклування про менших. Хоч на той час їй не сповнилося ще й п’ятнадцяти років. Та вже була справжньою господинею – вміла і біля землі поратись, і на ткацькому верстаті працювати, виконувати всі інші роботи в хаті і біля неї. Хоч не дав Бог долі, та наділив дівчину вродою. І не в одного парубка тьохкало серце при зустрічі з нею. Приглянувся їй Роман Роговий, з яким і побралися. І стали обоє працювати біля своєї землі, надбавши для цього все необхідне.

Аж тут – колективізація. Вибір був невеликий: або йти в колгосп, або виженуть з хати.
І що робити, щоб вижити у той непростий час? Тож змушені були, як більшість односельців, долучатися до того колективного господарства. Якось пережила сім’я голод ( допомогли брага із спиртзаводу та жом із цукрозаводу).
Далі разом з Романом продовжили працю і в колгоспі, і дома. Утримували своє господарство в рамках, дозволених державою: мали корівчину, свині, вівці. Це допомагало родині, в якій одна за одною з’являлися діти. І всі – донечки-красунечки. У кінці 1940-го народилася п’ята. А невдовзі змушений був Роман Роговий разом з п’ятьма іншими односельцями поїхати на будівництво в Краснодар. Їхав на рік, а виявилося – назавжди. Сподівався чоловік, що заробить грошей і повернеться. Та не судилось… Писав листи, а згодом надійшла й посилка із ситцем на плаття дружині та донькам. І це було останньою звісточкою від нього. Згодом односельці, які були разом з ним у Краснодарі, розповіли, що у перші дні війни Романа мобілізували на фронт, посадили на корабель і відправили. І казали, що всі ті кораблі потопила німецька авіація… Окупація Баланівки розпочалася 29 липня 1941 року. Німці розквартирувалися по селі. Кілька солдатів розмістилися і в обійсті Рогових. Перед тим встигла Горпина замаскувати на долині в очереті поросят та овець. А коли німці наступного дня пішли далі, заколола підсвинків, натопила сала, наробила ковбаси, одну частину залишила для себе і дітей, а іншу – залила смальцем у діжку, закопала і сказала дітям: «Війна скоро закінчиться, тато прийде додому, і ми його будемо вгощати». Та через рік стало зрозуміло, що до кінця війни ще далеко. І ті запаси неабияк виручили жінку та дітей.
Під час румунської окупації Горпина важко працювала в полі. А оскільки норми визначалися відповідно до кількості їдців у сім’ї, то змушена була трудитись за шістьох – сапати, косити, молотити. А дома по господарству вже поралися старші дочки. Та ще й доглядали менших.
Коли Горпина почула, що староста села Федір Белінський надає матеріальну допомогу одиноким жінкам з дітьми, звернулася до нього. А він сказав: «Твій чоловік пішов за Сталіним, і тобі ніякої допомоги не буде. А якщо будеш наполягати, то тебе разом з дітьми відправимо вслід за ним». Повернулася додому ні з чим. Сказала дітям, що виживати якось треба самим.
Тож знову взимку взялися за ткацтво. Це досить непроста справа, але Горпинині діти освоїли цю роботу досконало. До речі, ще й до сьогодні збереглися в них сорочки власного виробництва.
…13 березня 1944 року на подвір’я Рогових заїхало п’ятеро німецьких вершників.
Один з них володів російською мовою. Зайшли до хати, побачили на столі їжу й попросили в господині шнапсу.
Щоб переконатися, що горілка не отруєна, змусили і Горпину випити трохи. Коли та налила повну чарку й випила, здивувалися і заплескали в долоні. Дізнавшись, що її чоловік на фронті ( жінка ще не знала про його долю), стали й собі розповідати про свої сім’ї, нарікаючи на Гітлера і Сталіна за те, що розпочали цю війну. Залишаючи хату, хотіли забрати подушку (а це була в ті часи неабияка цінність), та Горпина вмовила їх не робити цього.
А вночі в село увійшли наші.
На годинку забіг і її молодший брат Іван, частина якого йшла через Флорино.
З визволенням села жити легше не стало. Пішли працювати в поле старші дочки Ганна й Ольга, які разом із сусідами запрягали своїх корів у плуги й орали колгоспне поле. Так тривало майже до кінця сорокових років.
… Так і не дочекались вони чоловіка і батька. Аж через деякий час надійшло повідомлення, що він пропав без вісти.
Коли вже стала реальною загроза нового голоду, Горпина разом з дітьми збирала в полі колоски, які залишилися після збору врожаю.
Зуміли назбирати десь пудів п’ять, але цього було недостатньо, щоб прогодуватися.
Бездітне подружжя сусідів Тісних запропонувало жінці віддати їм на проживання і виховання одну з дочок, але Горпина не погодилася.
Змушена була їздити в Західну Україну й міняти там речі на картоплю та інші харчі. Там же купувала й нитки для ткацького верстата. Виготовляла різні речі, які потім продавала.
Добре виручило Горпину те, що в Тернополі проживала її сестра. Тож взяла з собою доньку Ольгу – і в дорогу. Було це зимою, та одежинка на дівчинці – зовсім не по сезону: брезентова спідниця, чуні, якесь пошарпане пальтечко… А їхати довелося поїздом на відкритій платформі з вугіллям. Щоб не замерзнути, вишпортали ямку у вугіллі, обнялися. Всю дорогу Горпина масажувала руками тіло дочки, щоб та не замерзла.
А в сестри в Тернополі побачили ще п’ятьох баланівчан, які теж рятувалися від голоду… Залишила Горпина Ольгу в сестри, а сама подалася назад додому. Дорогою захворіла, мороз пронизував усе тіло до кісток. Думала, що не доїде, тож попросила односельців: «Якщо помру в дорозі, передайте мій мішок з продуктами дітям».
Та доля дарувала їй життя.
 


Сторінки:
2 1
Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
5 фото   
<b>Районний конкурс читців "Кобзар і Україна"</b><br />Навесні, напередодні дня народження великого українського поета Тараса Шевченка, традиційно проводяться у районі...
6 фото   
<b>Децентралізація влади - об'єднання громад: перші кроки</b><br />У контексті прийнятих змін до Бюджетного та Податкового кодексів України та набрання чинності законів щодо...
17 фото   
<b>ЛІСНИЧЕ</b><br />&#160;
3 фото   
<b>Семінар з питань ведення галузі тваринництва</b><br />На базі ТОВ &quot;Устя&quot;, що знаходиться в с. Устя Бершадського району 3 лютого ц.р. відбувся семінар з питань...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Джулинка
Сегеда Григорій Михайлович (1921) 1921 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.06.42.

З історії Бершаді
На початку XVII ст. Бершадь була значним населеним пунктом: тут налічувалося 275 дворів і близько 1650 чоловік населення. З перших днів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького козаки, селяни й міщани Бершаді створили селянсько-козацький загін на чолі з Трифоном, який приєднався до Уманського полку і брав участь у визволенні Брацлавщини та Поділля від... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Горпинині діти - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення