В роки громадянської війни тисячі бершадців зі зброєю в руках боронили рідну Радянську владу в жорстокій борні з внутрішньою контрреволюцією та кайзерівськими окупантами. В червні 1920 року червоні кіннотники під командуванням легендарного полководця Григорія Івановича Котовського остаточно визволили Бершадь від петлюрівців. Віднині місто назавжди стало радянським.
І хоч не вщухала ще запекла боротьба з бандитськими недобитками, у місті та селах починається активна відбудова промислових підприємств, зруйнованих під час громадянської війни, відкриваються школи, клуби, хати-читальні, організовуються лікнепи, проводяться «тижні зміцнення фронту». У 1922 році Бершадь став центром Ольгопільського повіту.
Грандіозні соціальні зміни відбуваються і на селі. Тут з'являються перші кооперативні об'єднання селян, які у короткий строк показують себе як зразкові господарства. Так, наприклад, була широко відома своїми успіхами в господарській та культурно-масовій роботі бершадська сільськогосподарська артіль «Серп».
Великий внесок у дальший розвиток сільськогосподарського виробництва зробили механізатори Бершадської МТС, створеної в березні 1932 року. Вона обслуговувала 35 колгоспів, що мали в своєму користуванні близько 20 тисяч гектарів орної землі. Зразки самовідданої праці в цей час показувала бригада, яку очолював І. Д. Синявський, нагороджений у 1935 році орденом «Знак Пошани». Напередодні Великої Вітчизняної війни на колгоспних ланах уже працювали 48 тракторів.
З 1932 року в Бершаді почала виходити районна газета «Соціалістичний шлях». Вона розповідала про щасливе і заможне ЖИТТЯ трудящих району у радянський час, про їхні звершення.
Молодь міста набувала знань в середній, педагогічній та медичній школах, на учительських курсах.
У червні 1941 року мирне життя нашого народу було перерване підступним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз.
29 липня Бершадь було захоплено фашистськими окупантами. Почався період нечуваного грабежу та знущань загарбників над радянськими людьми. В умовах жорстокого терору не припиняли радянські патріоти боротьби з поневолювачами. Вже в серпні 1941 року в районі виникає перша підпільна група. Ініціатором став комуніст О. Р. Пилипчук, який за завданням райкому КП(б)У залишився на окупованій території. В грудні того ж року починає активно діяти ще одна підпільна група, сформована з робітників та службовців Бершадської МТС. її очолив робітник В. М. Глущенко. Скеровував діяльність місцевого підпілля штаб у складі О. Р. Пилипчука, О. Ю. Романченка. Згодом у зв'язку зі збільшенням в районі кількості підпільних груп до складу штабу увійшли також інструктор райкому КП(б)У І. П. Добровольський та працівник райвиконкому К. О. Пустовойтов. Партизани та підпільники влаштовували диверсійні акти, нападали на військові частини гітлерівців, проводили велику агітаційну роботу серед населення. За період тимчасової фашистської окупації підпільна друкарня випустила понад 150 листівок разовим тиражем від 100 до 1500 примірників. Районна підпільна комуністична організація через ці видання інформувала населення про події на фронті, про розгортання бойових дій народних месників, закликала до опору загарбникам, сповнювала вірою серця радянських людей у перемогу над лютим ворогом. Гестапівці лютували в пошуках друкарні, проводили масові облави й арешти, вдавалися до терору.
