Були створені молодіжні підпільні групи, боротьбу яких також організовував, координував і скеровував підпільний райком КП(б)У. Активно діяла група, яку очолював Борис Нижник (підпільна кличка — Роман Бурий). Вона здійснювала напади на фашистських жандармів та поліцаїв, нещадно знищувала ворогів, забирала їхню зброю.
Гестапівцям вдалося натрапити на слід групи та схопити Бориса. Після жорстоких тортурів фашистські кати засудили його до страти. Але й це не зломило душі радянського патріота. В листі, який він зумів переправити з гітлерівської катівні своїм рідним, Борис жалкує лише про те, що не зможе продовжувати боротьби проти окупантів. Посмертно Бориса Нижника нагороджено медаллю «За боевые заслуги». Пам'ять про відважного комсомольця не згасне.
Майже 17 тисяч бершадців в роки Великої Вітчизняної війни боронили рідну землю від ворога в лавах Червоної Армії, в партизанських загонах і підпільних групах. За бойові подвиги багатьох з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. А семеро —Д. А. Ковальчук, П. Л. Лещенко, М. О. Воронцов, А. Г. Наконечний, Г. Л. Івашко, П. І. Ніколаєнко, С. І. Бойко — за безприкладний героїзм удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.
14 березня 1944 року — визначна дата в історії Бершаді. Цього весняного дня війська 2-го Українського фронту визволили місто від фашистських поневолювачів.
Радянські воїни нестримно линули далі, на Захід, а трудящі району енергійно взялись за відбудову народного господарства.
Відшуміло воєнне лихоліття. Країна загоїла рани, нанесені війною. Підвелися корпуси нових заводів, фабрик.
Квітне старовинна Бершадь, яка в роки Радянської влади перетворилась на сучасне соціалістичне місто. В грудні 1966 року, враховуючи питому вагу в розвитку економіки і культури, збільшення кількості населення, Президія Верховної Ради УРСР ухвалила перевести Бершадь з розряду селищ міського типу з розряд міста районного підпорядкування.
Сьогодні Бершадський район відзначається сучасною культурою промислового та сільськогосподарського виробництва, високим рівнем добробуту трудящих. Втілюються у життя величні накреслення XXV з'їзду КПРС та XXV з'їзду Компартії України, що передбачають дальший всебічний розвиток промисловості й сільського господарства. Район дає державі цукор, меблі, товари широкого вжитку, комбікорми. Колгоспи і радгоспи успішно виробляють зерно, цукрову сировину, соняшник, овочі, фрукти, молоко, м'ясо, яйця, вовну.
Провідним підприємством міста є Бершадський цукровий завод. Після проведення генеральної реконструкції його потужності зросли майже вдвічі. І тепер щодоби тут переробляється 25—ЗО тисяч тонн цукрових буряків. У 1973 році було урочисто відзначене 100-річчя цього підприємства.
Цукровики постійно борються за впровадження на підприємстві високої культури виробництва, побуту робітників. Тут просторі й світлі цехи, всюди вазони з квітами. На території заводу розбито клумби, насаджено фруктовий сад, заасфальтовано доріжки. Шумлять струменями невеличкі фонтани. В центрі заводського скверу — пам'ятник В. І. Леніну.
Вінниччину по праву називають «цукровим Донбасом». Пуд цукру на кожну радянську сім'ю виробляє щороку Вінницька область, а Бершадський район — десяту частину цієї кількості.
28 разів виходив переможцем у Всесоюзному соціалістичному змаганні колектив підприємства комуністичної праці — комбінату хлібопродуктів. За досягнення найвищих виробничих показників він нагороджений Пам'ятним Знаком ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ «За трудову доблесть в дев'ятій п'ятирічці». В 1975 році колектив комбінату був занесений на Всесоюзну Дошку пошани. Каліброване насіння високоврожайних сортів підприємство відправляє в різні кінці Радянського Союзу, а також за кордон.
З Державним Знаком якості випускає основну свою продукцію — сухі молочні консерви — молочноконсервний комбінат.
Крім того, в місті працюють завод металовиробів, мебльова та швейна фабрики, філіал Київського заводу реле й автоматики, ряд будівельних організацій, а також заводи продтоварів, спиртовий, пивзавод та інші підприємства.
