Досі пам’ятає Олексій Йосипович, як його, 17-річного, та ще сімох хлопців-односельчан, у 1941 році направили на фабрично-заводське навчання у м. Маріуполь, а коли німці підійшли близько до міста, школу евакуювали у далекий Ульянівськ. Добиралися туди майже 30 діб під постійними обстрілами. По прибуттю хлопці працювали на будівництві. Далі тих, хто мав семикласну освіту, відрядили на шестимісячне навчання у школу молодших командирів.
Потім уже старший сержант О.Й. Красиленко був призначений помічником командира взводу саперного батальйону. Молодих солдатів готували до боїв під Москвою, але за наказом командування їх передислокували на Курську дугу. У напрямку наступу було грузьке, непрохідне для танків, місце. Щоб виконати бойовий наказ командира роти по забезпеченню проходу танків, певна ділянка була розмінована, з дерев виготовлені настили, які скріплювалися скобами та тросами.
Все було виконано вчасно, і танки, подолавши перешкоду, пішли у наступ. За цей бій Олексій Красиленко отримав медаль «За відвагу». Після Курської дуги фронтова дорога пролягла у напрямку Києва.
Форсував Дніпро. У боях за Київ наш земляк здобув другу нагороду – орден Слави ІІІ ступеня.
Довелося Олексію Йосиповичу визволяти й Бердичів, Вінницю, Хмельницький, Луцьк, Рівне і далі аж до Праги, де брав участь у розгромі 20-тисячного німецького угрупування. Тут і День Перемоги зустрів… Післявоєнне життя було нелегким, та попри всі труднощі з дружиною виховали трьох дітей.
Незважаючи на свій поважний вік, О.П. Красиленко радіє кожному новому дню, не втрачає оптимізму та бадьорості.
Поташня
На початку нинішнього тижня голова районної організації ветеранів України Володимир Крамар побував у поташнянина Миколи Фостуса, ветерана та інваліда війни, ветерана праці, який днями відзначив свій 90-й день народження.
Подякувавши Миколі Артемовичу за участь у війні та перемогу над фашистськими загарбниками, побажавши міцного здоров’я, довголіття, шани та поваги від рідних, близьких і знайомих, Володимир Максимович вручив іменинникові від ради ветеранів району та спілки інвалідів війни почесну грамоту та нецільову грошову допомогу.
Тетяна БОНДАР.
