На знімку (справа наліво): Світлана Ковальська і вчительметодист із Джулинки, поетеса Лариса Заміхора біля стенда, присвяченого Василеві Думанському. Фото Петра МАНІЛЕНКА.
Йому не довелося зробити жодного фізичного кроку. Але йому судилося зробити крок у вічність. Творча спадщина не дуже велика, але лягла міцним пластом у глибину людського буття.
Василь – син свого народу, він прославив Серединку, Бершадщину, Поділля і нарешті – Україну.
За його словами, коли немає любові до навколишнього, то життя стає ненависним, і людина неприкаяно котиться, як почорнілий торішній листок по весняній траві.
Людині не хочеться бути почорнілим листком.
Моє зацікавлення творчістю Василя переросло в захоплення. Людям, як зіркам, властиво запалюватися, світити.
Володимир Ковальський, директор ЗОШ №2, став першим моїм порадником, критиком і поціновувачем. Він відвідав уроки, позакласні заходи, де звучало слово Василя. Отже, проект «З людяністю в серці» став спочатку сімейним, набрав статусу доброчинства і людинознавства, згодом був шкільним, а через певний час – районним довготривалим освітянським.
У школі проводилися районні семінари, на яких ділилися напрацьованим. Мета проекту: вивчити і дослідити нелегкий життєвий і творчий шлях письменника, філософа, журналіста; донести до широкого загалу актуальність проблем, порушених у творах митця; виховувати толерантне ставлення до людей з обмеженими можливостями. Для цього використовуються районні конкурси, співпраця з дослідниками творчості, авторські уроки, позакласні заходи, видавнича діяльність.
Серед різних видів робіт – конкурси читців поезії, прози, юних мовознавців і літературознавців. Це та інше зацікавлює, спонукає задуматися, порівняти, пройнятися прагненнями письменника.
Подобається учням такий вид робіт, як «Новелістика в малюнках». Проектом передбачена й дослідницька робота: діти вивчають у творах В. Думанського власні назви, рух, філософські вислови, кольори. До речі, світлих у нього більше, ніж темних. Є й цікаві: червонясто-фіолетовий, червоно-сірий, біло-салатовий, червоно-лискучий… У творах письменника багато крилатих висловів та й кожне речення – це мудрість.
Наш проект тримається на трьох китах: уроки мови, літератури і позакласна робота.
Крім цього, маємо гарну співпрацю з фаховими виданнями, найбільше наших із Володимиром Михайловичем публікацій у журналі «Вивчаємо українську мову та літературу». Розробка уроку увійшла в збірку матеріалів до уроку українського краєзнавства «То не слова – мелодія душі…» В. Горлея. Вдячні авторові альманаху «Сузір’я бершадських талантів», упоряднику книги «Незгасна зірка Василя Думанського» Петру Маніленку, який поділився напрацьованим.
Регулярно проводимо зустрічі з цікавими людьми.
Василь Думанський – літератор, художник, новеліст, поет, психолог, високодуховна людина. А ще миротворець, бо тільки він так влучно сказав: «Мир надійніше берегти, а не відвойовувати, крові належить текти жилами, а не річищами». Чи це не актуально зараз?
Ми всі, як і Василь, хочемо, щоб Україна увійшла в майбуття з повними відрами – не води, а гідності, толерантності. Він бажав, щоб у душах людей горіла лампадка святості і зігрівала їх. А щоб було тепло в людських душах, потрібно не зупинятися, а творити. Як твердить народна мудрість, стояча вода – ніяка, а крапля води точить камінь…
Світлана КОВАЛЬСЬКА, вчитель-філолог, лауреат премії імені Василя Думанського, член Національної спілки журналістів України.
