У глибокій задумі схилили голови перед могилою поета. До підніжжя лягли живі квіти від нас, подолян. Земля із священного місця села Джулинки – меморіалу Слави – попросила собі місця на могилі Тараса. Хвилююче звучали тут поезії Лариси Заміхори та Руслани Руденко, присвячені Кобзарю, в авторському виконанні. Читали вірші Т.Г. Шевченка й діти: Степан Нікітчук (учень 7-Б класу) та Ірина Горбатюк (учениця 4-го класу).
Гостинно зустріли нашу делегацію працівники Шевченківського національного заповідника. Багато нового дізналися ми з їх розповідей. Цікавою була зустріч із поетесою Тамарою Яковенко, яка любить свій край, досліджує історію.
Дізнавшись, що у нашій школі діє літературно-мистецький клуб „Диво калинове”, працівники Шевченківського заповідника подарували книги ти листівки про Т.Г. Шевченка. Від поетеси Тамари Іванівни Яковенко – авторські книги „Каневе, мій Канів”, „Казки чернечої гори”.
Не залишили байдужими нікого відвідані Моринці, Кирилівка (тепер с. Шевченкове). Адже Моринці – колиска великого поета, саме воно дало світові Тараса Шевченка. А Кирилівка – його перший навчитель. Тут пройшло його безрадісне дитинство, тут пізнавав світ, щемкі рядки його геніальної поезії. Емоції переповнюють душу. Хвилювання, гордість..., що ступаєш на землю, якою ходив колись Тарас „малими босими ногами”.
Літературно-меморіальний музей Т.Г. Шевченка, хата батьків, подвір’я, дідусева хата, могили матері Катерини Якимівни та батька Григорія Івановича; дядькова хата, в якій навчався малий Тарас... Та, власне, все навколо.. – все-все і вся матінка-природа ніби промовляє словами Шевченка:
„... буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі”
Із глибоким усвідомленням того, що полум’яне слово Т.Г. Шевченка і сьогодні живе і бореться, завершували ми подорож по шевченківських місцях Черкащини. З тим, щоб ще і ще раз повернутися сюди, припасти до живильних джерел Шевченкового краю.
Любов НІКІТЧУК,
керівник літературно-мистецького клубу „Диво калинове” Джулинської
ЗОШ І-ІІІ ступенів.
