– Нехай, – каже сільський голова, – їх вистачить на метрів 800-900, все ж буде щось зроблено.
За підтримки районної влади було виділено додаткові кошти і на ремонт лікарні в селі. Хоч їй виповнилося 100 років, ніхто цього не скаже, оглянувши заклад як зовні, так і всередині. Адже зуміли виконати і внутрішній ремонт. На це було задіяно до 20 тисяч гривень благодійних коштів.
Звідкіля вони беруться? Доходить іноді і до курйозів. Наприклад, як і з інших сіл, тепер їдуть і з Тернівки у міста на заробітки. Дійшло до того, що змушений був поїхати у Київ, щоб поповнити сімейний бюджет, і один із депутатів сільської ради. Але про громаду, яка віддала за нього голоси на виборах, як виявилося, В.Г. Савчук не забув і в столиці. Знайшовши спільну мову з керівниками фірми, де довелося і йому, і односельчанам працювати, домовився, щоб вона купила стоматологічне обладнання для Тернівської лікарні.
Можливо, оті 10 тисяч гривень, чи може навіть більше, які фірмою витрачені на благодійництво, за київськими мірками не такі вже і завеликі гроші, а от для тернівчан – це он яка підмога.
Не скупляться на допомогу, не забувають земляків і приватні підприємці. Наприклад, засновник дяківського приватного сільгосппідприємства В.В. Довгополюк, який родом з Тернівки, разом з директором джулинського господарства М.Ф. Хливнюком допомогли оформити кабінет головному лікареві цієї лікарні.
Допомогу матеріалами, звичайно, надає і місцеве господарство ТОВ «Україна». Однак її було зовсім недостатньо для виконання тих робіт, які тут освоєно.
Ділові стосунки склалися у голови сільської ради з педагогічним колективом Тернівської ЗОШ, який очолює досвідчений керівник Т.Ф. Ярмійчук. В нинішньому році спільними зусиллями провели воду в установу. Школа є не тільки осередком навчання і виховання підростаючого покоління, а й справжньою опорою сільської влади у проведенні різних заходів. Всі 18 педагогів - перші помічники в організації свят, пропаганді культури, народних звичаїв і традицій. Велику роботу серед населення проводить гурток "Подоляни" по вшануванню ветеранів війни і праці, загиблих воїнів, невинно убієнних у часи голодоморів, який очолює вчителька історії Л.Л. Буряк.
У найближчих планах голови – збудувати автозупинку. Ту, що була, його попередники умудрилися передати під кафе. І це при тому, що вона й по сьогодні ще ні в кого не на балансі.
За що будувати? У центрі села був напівзруйнований безгосподарний будинок, який тільки псував загальний вигляд. От і було прийнято рішення про передачу його одній людині, яка виявила на те бажання. Але при умові, що взамін буде побудовано автозупинку.
Ремонт зроблено і в дитячому садочку. І знову ж таки із залученням до 7 тисяч гривень від благодійних надходжень. Цього разу порахували, що за місце, зайняте під станцію стільникового зв’язку, замість орендної плати, благодійну допомогу – майже 4 тисячі гривень, отримати вигідніше.
Дещо зроблено і в сільському будинку культури, який вже давно зачекався ремонтників.
