Щодо критики, яку було чути на адресу чернятчан, то сприймати її можна було б по-різному. По-перше, рідко яке нововведення приживається у сільському господарстві, започатковується спокійно, щоб його не критикували. По-друге, у кожного, і у рядових, і тим більше керівників, своє бачення перспективи. От і приймає кожний своє рішення. Хіба можна при цьому не помилитися? Чого, наприклад, тільки варто було чернятчанам, щоб "виповзти" із чималих збитків, яких зазнали у 2004 році, посіявши тисячу гектарів кукурудзи. Адже ціни на неї тоді так і не склалися. Тож, не втрачено ще тут, як у деяких інших господарствах, до решти, як кажуть, грунт під ногами.
Гроші від інвестицій, звичайно, ще не все. Якби тільки вони знімали усі проблеми. На думку директора цього товариства П.Г. Лавренюка, вони тільки додають їх. Чим більше грошей, тим менше волі. Адже існують вимоги технологій, до якості вироблюваної продукції, врешті-решт зобов'язання перед громадою, перед самим собою. Як тільки з якихось причин не вдасться домогтися очікуваних результатів, цього разу крах господарства може бути вже остаточним. І тим сьогодні нікого не здивуєш. На щастя, є всі підстави розраховувати, що у
Чернятці цього все-таки не станеться.
