На знімку: рідна Кидрасівка зустріла свого сина теплом золотої осені і сердець людей.
Робоча поїздка, в якій взяв участь і голова райради Михайло Бурлака, розпочалася з П’ятківської школи. Буквально якийсь тиждень тому Григорій Михайлович уже був у цьому селі, завітав на місцевий ФАП, пошту, а от через брак часу у школу не встиг.
Тож педагоги не те, що образилися, а почувалися обділеними. Відчуваючи це, чинний голова облради приїхав у село ще раз. Після ознайомлення зі школою, вивченням проблем, у розв’язанні яких потрібна його допомога, він в одному з класів провів своєрідний урок-звіт про те, що було зроблено ним і депутатським корпусом попереднього скликання, відверто розповів про те, що болить йому у нинішній ситуації.
…Програма того дня (зрештою, як і всіх попередніх) була дуже насиченою. Та довелося її трохи коригувати.
Одразу після П’ятківки – коротка зупинка в Бершаді: тут вимагає втручання проблема спорудження нової церкви замість тієї, яка була понад сорок років тому знищена (на її місці зараз автовокзал). Тож деякий час – спілкування зі священнослужителями.
А далі була сердечна зустріч при в’їзді в село Лісниче – тут Григорій Михайлович працював на початку трудового шляху, проходив становлення, мужнів і ріс. З трепетом у серці зустрівся він із місцевими людьми: – Коли під’їжджав до села, – щиро зізнавався згодом селянам на зустрічі, – то серце стало битися частіше.
Бо все тут мені рідне і близьке… А після виступу – безпосереднє спілкування з людьми, надання допомоги тим, хто її потребує.
Потім – Михайлівка, особистий прийом громадян у сільській раді. І знову – болі, тривоги, проблеми… Найперше і найболючіше – відсутність у людей коштів на лікування. А ще ж піднімалися і громадські питання, зокрема, щодо автобусного сполучення, освітлення вулиць, телефонізації… Знайшов час очільник обл - ради і для відвідання тут дільничної лікарні, вручення медикам набору ліків, надання іншої допомоги. Побував також у школі, відвідав кімнатумузей композитора Родіона Скалецького, залишив відгук у книзі почесних гостей.
Заїхали того дня і в Голдашівку, де теж спілкувалися з людьми.
Та особливо сердечною була зустріч у рідному селі Григорія Михайловича – Кидрасівці. Склалося так, що за браком часу довелося спілкуватися прямо на площі перед сільською радою, але це додавало ще більшої теплоти розмові.
Не міг не провідати син і могил найрідніших людей – батька й матері, подумки попросити в них благословення на черговий відповідальний крок у житті.
Хоч час спливав невмолимо, та виступив Григорій Михайлович і перед жителями Осіївки та Великої Киріївки.
… Яких би висот не досягла людина, рідна земля, мала батьківщина – це те, без чого її повноцінне життя неможливе. І це доводить власним прикладом наш славний земляк Григорій Заболотний, який своєю головною метою вважає служіння людям.
Федір ШЕВЧУК.
