Мені пригадуються бездарі, які никають по райцентру та базарах, у всіх владних структур на очах міняючи долари, спекулянти, увесь талант яких в тому, щоб купити дешевше і продати дорожче. Для них є робота, є місце у нашому житті. А еліта нації, інтелігенція, письменники, поети – залишилися за бортом. Хтось наїдає триповерхові підгарля і живе в триповерхових котеджах, а хтось – просить милостиню. Богу це не угодно, Богу така дорога плата не потрібна...
У неділю кожен з нас брав до рук виборчі бюлетені. Очі розбігалися від величезної кількості партій, блоків, кандидатів... І, як на сповіді, ми залишаємося наодинці зі святими – свідками наших гріхів і просимо їх вимолити у Бога прощення, так само у виборчій кабіні наодинці із совістю ми слухали тільки биття власного серця і порухи власної душі, усвідомлюючи, що від кожного нашого голосу залежить доля країни. Я визнаю єдину істину красу – чесність. На чесності кожного тримається сім'я. На чесності наших представників влади тримається держава.
Одним із таких наших відомих політичних діячів є Ю.А. Кармазін – керівник блоку, партії Захисників Вітчизни – справедлива і об'єктивна, віруюча людина. Він очолює партію, яка бореться з організованою злочинністю – виродками нашого суспільства. Девіз цього блоку: "Порядок. Законність. Відповідальність". Мій друг, соратник, член партії Захисників Вітчизни, відомий в Україні поет-пісняр О.Г. Горбатюк упродовж багатьох років боровся з аферистами і олігархами. Цей мужній, неординарний чоловік є водночас тонким і вдумливим ліриком.
... Містика, релігія, поезія, журналістика, політика... Які далекі і які тісні поняття! І поки в нас ще існуватимуть такі, що беруть хабарі і судять ні за що людей, поки ми годимо сильним світу цього і слабим вироки виносимо без бентеження, поки ми дивимось огидне буржуазне телебачення, поки хтось біситься з жиру, а хтось ходить з простягнутою рукою – нам потрібні Захисники Вітчизни. Поки у нас у моді буржуї, а не люди чесні, поети, журналісти, борці, які свідомо вкорочують собі життя, щоб продовжити його іншим, передчасно згоряють, аби засвітити комусь, передчасно згасають, передчасно сиві від спраги, печалі, боротьби, любові, а ще – від боргів, бо гендлювати не вміють – нам потрібні Захисники Вітчизни!
Ми позвикали сильному
годить,
А слабим вироки виносим
без бентежжя.
Лише тоді, коли навчусь
ходить,
Із ста доріг я виберу сто
першу.
Іти б по цій дорозі
до мети,
Пізнати б присмак
згубленого щастя,
До моря і до сонця
б підійти,
І згаснути за інших
одночасно.
А поки-що рачкую, як усі,
Під небом з літаками
і зірками,
І губ не витираю в молоці,
Що в тріщинах
залишились від мами.
Вже й зірка є.
Це хтось згоріти встиг –
І сонце вже зійшло
по душі наші.
Лише чатує на
безвихідь ніч –
Розбита пляшка
у піску на пляжі.
Я не випадково згадала про розбиту пляшку на пляжі. Погляньмо, як захаращене хламом наше довкілля. А природа нам нічого не прощає, бо і в природи є образа в душі. І не встидаймося бути сміттєвиками у цьому світі. Встидаймося бути сміттям! І поки так багато сміття на землі в повному розумінні цього слова – нам потрібні Захисники Вітчизни.
Поспішімо від виборчих урн до Божого храму. Богові – душу, а чесність – державі.
Катерина АНДРОНИК,
поетеса, журналістка.
с.
Ставки.
