Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 82) встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2006 року – 350 грн., з 1 липня – 375 грн., а з 1 грудня 2006 р. – 400 грн. на місяць.
Слід також зазначити, що з 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України від 18.11.2004 р. № 2190 – ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів», яким суттєво змінено структуру мінімальної заробітної плати. Якщо до 2006-го мінімальна заробітна плата забезпечувалася всіма елементами заробітної плати працівника – оплата за посадовим окладом (ставкою), доплати, премії тощо, то з 1 січня 2006 р. до мінімальної зарплати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Отже, мінімальна заробітна плата має забезпечуватись лише мінімальною тарифною ставкою (окладом) працівника, а всі інші доплати, надбавки, премії нараховуються понад мінімальну тарифну ставку (оклад).
Цим самим законом змінено порядок формування тарифної системи оплати праці.
Відповідно до нової редакції ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка формується на основі тарифної ставки робітника І розряду, що встановлюється в розмірі, котрий перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати.
Законом не визначено, на скільки тарифна ставка робітника І розряду має перевищувати розмір мінімальної зарплати. Ці питання повинні регулюватися колективними договорами з урахуванням норм генеральної і галузевої (регіональної) угод. Однак, в зв'язку з тим, що підприємства самостійно формують систему оплати праці, багато із них продовжують включати до тарифної ставки різноманітні види доплат і надбавок та інших стимулюючих чи компенсаційних виплат і систем преміювання. Питома вага тарифної частини оплати праці на таких підприємствах залишається дуже малою. Це вигідно, насамперед, тим роботодавцям, які не зацікавлені в підвищенні тарифної заробітної плати працюючим, адже при цьому вони мають можливість регулювати систему праці залежно від результатів діяльності підприємства, оскільки додаткові виплати не є обов'язковими.
На жаль, таких в районі чимало. Це, насамперед, стосується підприємств транспортної та сільськогосподарської галузей. На деяких із них, рівень зарплати значно нижчий за мінімальну – 350 грн., не кажучи вже за прожитковий рівень (496 грн.), встановлений для працездатних осіб.
Наприклад, за січень-травень 2006 року середня заробітна плата одного штатного працівника склала у ВАТ «АТП 10527» – 169,91 грн., ВАТ «Джулинське спеціалізоване підприємство «Агромаш» – 181,00 грн., ТОВ «Світанок» – 232,24 грн., ПП «Зоря» – 237,68 грн., ПП «Промтехагросервіс» – 238,06 грн., ПСП «Авангард» – 260,37 грн.
З метою неухильного забезпечення законодавства щодо мінімальних гарантій в оплаті праці та порядку формування тарифної системи, рекомендуємо підприємствам переглянути систему оплати праці.
Працівникам має бути надано право на передбачувану, прозору, гарантовану заробітну плату.
Наталія ЧОРНОБАЙ,
начальник управління праці
та соціального захисту населення РДА.
