Анастасія,18 років: – Настав час сказати – «досить!» та боротись за своє.
Перестати лежати на дивані і лише скаржитись, чекаючи, доки у нас відберуть спочатку мову, а потім дім і сім'ю, перестати боятись, згадати своє коріння та почати поважати самих себе. Змінити щось під силу усім.
Віталій, 21 рік: – Я за введення російської мови як регіональної. А також за розширення викладання російської мови в навчальних закладах. Завдяки поширенню російської мови більшість людей нашої країни може читати в оригіналі твори класиків. Станом на лютий 2012 року 46 відсотків громадян України підтримують надання російській мові статусу державної. Думку цих людей суспільство не має права ігнорувати. Я вважаю, що ця проблема штучно створена політиками. Я не зустрічав жодних утисків на мовному ґрунті.
Оксана, 20 років: – Гарний подарунок мені до дня народження зробила наша влада! Досі не можу повірити, що вони дотримали саме цю обіцянку, а краще б рівень життя поліпшили. Що буде далі? Робота за трудодні?! От не розумію, як люди можуть вважати рідною мову, яка була нав’язана їм!
Чи ж історії не знають про русифікацію українського населення?! Безперечно, російську мову треба вчити. Я навіть пишаюсь тим, що володію обома. Але чому наше російськомовне населення так гордо заявляє, що не вміє ні писати, ні читати українською? Що заважало вивчити мову пращурів? Лінь, переконання, що це не важливо, самоідентифікація себе малоросами? Я вважаю, що це не законопроект, а викидень.
Люди, яким байдуже, – зрадники.
Юлія, 19 років: – Мовний законопроект – ще один «подарунок» новомустарому президентові Росії.
Як ще вгодити «старшому братові»? Як ще нагадати йому про свою відданість, про яку в час Євро вдавалося забути? Ну звісно... Мовою – ахіллесовою п’ятою українського народу.
Чемпіонат приніс довгоочікувану єдність, чого так боялися українофоби. І тому відразу, аби не дати укріпитися цьому братському почуттю, починають говорити про болюче, і не просто говорити, а й приймати жахливі законопроекти, єдина мета яких – розкол.
Христина, 19 років: – Мова – це не просто сукупність звуків. Це таїнство, символ, магія. Ми творимо мову, а мова творить нас.
Просто мова робить нас людьми, рідна мова – громадянами. Не може правдивий патріот бути двоїстим громадянином – рідна мова у нього може бути лише одна.
Російська мова має достатньо простору для власного розвитку. Більше того, вона захищена законом. Переважаючий відсоток періодики в Україні майорить російськими заголовками. А як же наша державна мова? Багаторічний лінгвоцид української мови знову набирає обертів.
Міжнародні засоби масової інформації публікують критичні матеріали про поспішне рішення парламенту з низкою порушень. Уже навіть сусіди сміються з нашої власної безпорадності, невміння навести лад за політичним столом.
Тепер все це поливається сумішшю бруду та глуму з нашої святині, плюндрується душа нації. Відома письменниця Оксана Забужко сказала: «Прийняття закону про мови є остаточним кінцем фарсу «української парламентської демократії». Про текст його говорити нема сенсу – там що не слово, то хоч психіатрів викликай (видно, що гопники писали!), – а от що справді важливо, то це його "стратегічний приціл": він "офіційно" відкриває курс на розкол країни".
Ірина МАЛІЦЬКА
