Вживання наркотичних речовин давно вже перетворилось із суто медичної на велику соціальну проблему, насамперед, через криміналізацію наркоспоживачів, а також через ризик інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров.
Встановлено, що тривале вживання нелегальних опіоїдів істотно порушує роботу головного мозку, особливо структур, пов’язаних з опіатними рецепторами й обміном ендорфінів. Наслідком нестачі опіоїдів є потяг до наркотиків, що виникає час від часу та прояви синдрому відміни або «ломки». Усе це спричинює рецидиви, людина залишається споживачем наркотиків, її поведінка стає ще більш ризикованою в плані інфікування патогенами, які передаються через кров.
Оскільки не існує єдиного ефективного методу лікування хворих з опіоїдною залежністю, має бути доступним досить широкий спектр різноманітних методів. Одним із них є замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) – призначення опіатних агоністів – препаратів, які мають подібну до героїну та морфіну (та інших опіоїдів) дію на головний мозок людини. В Україні для ЗПТ використовуються метадон та бупренорфін. Контрольоване призначення відповідної дози препарату дає змогу нормалізувати роботу головного мозку, запобігти розвитку «ломки» і блокувати потяг до нелегальних опіоїдів.
Це дозволяє пацієнтам відмовитися від вживання нелегальних опіатів, значно зменшити ризик, пов’язаний з ін’єкціями (ВІЛ, гепатити тощо), стабілізувати здоров’я, стати соціально активними.
Окрім того, ЗПТ сприяє значному зниженню кримінальної активності споживачів наркотиків, що створює гарні передумови для подальших позитивних змін. За допомогою ЗПТ можна зменшити значні витрати, спричинені опіоїдною залежністю, для самих хворих, їхніх родин та для суспільства загалом. Однак замісна терапія має і свої обмеження: сьогодні вона є придатною тільки для споживачів опіатів і неефективна у випадку залежності від інших наркотиків. ЗПТ не рятує пацієнта від синдрому опіоїдної залежності, а лише видозмінює цей синдром таким чином, що більшість негативних наслідків вживання нелегальних наркотиків може бути зведена до мінімуму.
Отримувати замісну терапію може кожен пацієнт, якому встановлено діагноз залежності від опіоїдів, який добровільно усвідомлено погоджується на лікування та не має протипоказань до призначення замісних препаратів. Право на першочергове призначення ЗПТ мають наркозалежні ВІЛ-інфіковані пацієнти та вагітні жінки.
У Вінницькій області програма ЗПТ для споживачів ін’єкційних наркотиків була впроваджена у 2006 р. у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія». Пізніше програми ЗПТ почали працювати і в районних лікувальних закладах. У кабінеті ЗПТ Бершадської ОЛІЛ отримують замісну терапію троє пацієнтів.
Окрім того, згідно з наказами Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, пацієнти мають змогу продовжувати замісну терапію під час лікування в інших закладах охорони здоров’я м. Вінниці та під час перебування в ізоляторі тимчасового утримання.
Тривалість лікування залежить від психосоматичного стану та бажання самого пацієнта, однак рекомендується отримувати замісний препарат не менше 6 місяців для стабілізації стану та закріплення безін’єкційної поведінки. По закінченню курсу лікування пацієнтам призначається детоксикація, тривалість якої встановлюється індивідуально для кожного пацієнта.
За більш детальною інформацією щодо замісної підтримувальної терапії можна звертатися до кабінету №316 поліклінічного відділення Бершадської ОЛІЛ.
Олена УЛІЧ, лікар-нарколог Бершадської ОЛІЛ
