Час минає, а телефонного зв'язку у нього досі нема. Чекав наш ветеран і сподівався, що до 60-річчя Перемоги
сільська рада та рада ветеранів подбають про нього, як і обіцяли. Адже до цього дня так довго та ретельно готувався район.
Газета «Бершадський край» у багатьох номерах висвітлювала активні дії нової влади по підготовці та проведенню цієї дати. Приділялась увага ветеранам війни, інвалідам. Поздоровляли їх з цим святом, обдаровували, в тому числі і мобільними телефонами.
Тільки нашого земляка Гомелюка К.П. обминули! Ні поздоровлення, ні обіцяного 16 років телефона, ні мобільника. А рівно за 100 метрів від садиби Гомелюка давно діє проведена телефонна лінія! Виявляється, іншим близько, а Гомелюку К.П. "далеко". А де ж мобільник? А поздоровити теж "не вистачило"?
Не вистачило уваги і часу, щоб віддати належне і пам'яті його сина Анатолія. Ніхто, в т.ч. і школярі, не відвідав сім'ю в день виведення радянських військ з Афганістану, не кажучи вже про день народження і день смерті.
Ми хочемо почути чи прочитати відповідь сільського голови
Усті Римаренка В.Р., голови ради ветеранів району Крамара В.М., голови спілки ветеранів Афганістану...
З цим фактом, про який ми пишемо до газети, ще розберемося, а мобільний телефон своєму земляку, односельчанину, другу, купимо самі. Люди села скинуться в шапку, бо ми поважаємо Костянтина Порфировича, любимо його, шануємо, а що стосується місцевої влади...
Валентин ТРАЧЕНКО, Настасія ГЕДЗЬ, Валентина ЮРКОВА
та інші –
всього 9 підписів.
с.
Устя.
