Щодо кормів, то нині великі надії покладаються на кукурудзу. Хоч рік і неврожайний, розраховують мати не менше 500 тонн зерна.
Ризик то був чи виважений розрахунок, коли зважилися на таке поголів’я? Звичайно ж, розрахунок. Попрацювали спеціалісти над технологіями, от і мають вищий урожай, ніж сусіди. Ячмінь видав по 14, озима пшениця – по 28 центнерів з кожного більш як 700 га. Намолотивши пшениці 2100 тонн, запаслися нею, мабуть, як ніхто в районі.
А щодо ризику, то керівник господарства О.І. Ковбасюк вважає, що сільське господарство взагалі ризиковане. Тим більше така галузь, як тваринництво. Але, утримавши таке поголів’я свиней до весни, 500-600 голів можна буде продати. А це не менше, як півмільйона грн. Торік виручки від реалізації свинини вистачило на піврічний фонд заробітної плати.
Коли піднялися ціни на свинину, зовсім відлягло від душі, кажуть тепер у господарстві ті, хто зайнятий у цій галузі.
НЕ ВАРТО ВИНАХОДИТИ ВЕЛОСИПЕД
Якщо повести мову про перспективу розвитку галузі тваринництва надалі, то тут, крім свинарства, мають на меті більше займатися ще й молочним скотарством. Телички при цьому як і утримуватимуть, то хіба що для відтворення стада. Адже планують вводити у дійне стадо до 200 нетелей щороку.
У
Шляховій вважають, що, розвиваючи молочне поголів’я, не треба «винаходити велосипед». Як тільки буде кормова база, буде і молоко. А ще потрібно вміти її використати. От і косять зелену масу спозаранку, щоб згодовувати її свіжою.
Коли готувався цей матеріал, середньодобові надої становили 9-9,5 кг. Продавали молоко на Бершадський молочноконсервний комбінат по 1,95 грн. От і мали щодня до 6 тис. грн. виручки. У місяць це 120-130 тисяч грн. До того ж у господарстві мають до 70 телят на 100 корів, тоді, як в середньому по району тільки 58.
– На одній із останніх нарад зі спеціалістами було поставлено завдання мати нарік не менше 600 корів, – розповідає Олег Іванович. – Адже молоко, якщо аналізувати, було завжди рентабельне. Тим більше можна розраховувати на віддачу, якщо вірити прогнозам, коли ціни на нього можуть зрости до 3 грн. за літр.
...І ТЕХНОЛОГІЇ
У цьому плані тут теж нібито нічого надзвичайного. Збереглися в основному ті, які були при колгоспній системі. Не на багатьох фермах сьогодні двозмінка, а тут вона діє. Заробітна плата доярок 600-800 грн. І вони задоволені, хоч і мріють заробляти більше.
Розрахунок спеціалістів при цьому простий: робота має бути роботою, а людина – людиною. Хіба незрозуміло, що жінка просто фізично не взмозі приходити і тяжко працювати три рази на день на ферму. А ще ж у неї є домашнє коло проблем, які їй доводиться вирішувати. Хіба можна про це забувати?
Доять тільки у молокопроводи, які збереглися. При підборі кадрів на ферми намагаються більше довіряти молоді. Адже це майбутнє галузі.
Останнім часом середній вік працюючих у
Шляховій взагалі знизився і становить 30-45 років.
У тваринництві на сьогодні зайнято до сотні працюючих. Але як би вони не трудилися, дуже багато залежить від керівників середньої ланки. Тому останнім часом вдалися до деяких змін і з їх розстановкою.
Одне з основних завдань тепер – пошук шляхів здешевлення продукції. І вони є. Якщо у попередні роки корми на фермі розвозили їздові, бо так вважалося дешевше, то, здійснивши відповідні розрахунки, у цьому році знову запустили кормороздавачі.
Щоправда, інколи Олегу Івановичу на районних нарадах дорікають, що у господарстві забагато працюючих. Однак у нього з цього приводу власна думка: «А куди ж їх подіти? У кожного сім’я, діти, яких потрібно одягати, вчити».
До речі, у
Шляховій менше, як от у
Війтівці та деяких селах, займаються підприємництвом. Люди вирощують у приватному секторі картоплю, свині. Основним же заняттям є робота на полях і фермах. З цього села навіть на заробітки не дуже їдуть.
А ЯКБИ БУЛА ЩЕ Й ПЕРЕРОБКА?
Так, вона неабияк виручала б. Пригадується, як у свій час фахівці із Прибалтики пропонували змонтувати в селі імпортні лінії по переробці молочної продукції і городництва. Але домовленостей з якихось причин так і не було досягнуто. Мабуть, якби її запустили, могли б мати додаткові прибутки і тоді, і тепер.
