До речі, площі під озимими збільшилися проти минулорічних на 3 тис. гектарів, а озимого ріпаку – з 3,5 до 9,2 тис. га. Як показала засуха, озима пшениця витримала її краще, ніж ярі культури. От і пішли на місцях на розширення саме озимих.
А от щодо буряківництва, то цей рік може увійти в історію району як такий, коли їх може бути посіяно не більше 2,5 тис. гектарів. Бершадщина, яку завжди називали цукровим Донбасом, такого не пам'ятає. Причому, глибоку ріллю під цю культуру підготовлено, але через цінову політику на цукросировину у державі, а також заборгованість за минулорічну Красносільським цукровим заводом, до цієї культури виникло недовір'я. Якби вирішилася проблема з цінами, розрахунками, буряководи ще встигли б стати партнерами переробників.
Настала пора також сіяти соняшник, а через декілька днів – і кукурудзу.
Якихось надзвичайних ситуацій, які стримували б хід робіт, не було в жодному з господарств. Навіть проблеми фінансового забезпечення в цілому по району вирішувалися успішно – більше стає господарств, які не користуються кредитами. Саме життя заставляє впроваджувати енергозберігаючі технології, оптимізувати, удосконалюючи кількість технологічних операцій, брати нову техніку.
Якби не ріст цін на пальне та добрива, господарства могли б забезпечувати себе ними ще краще.
Оптимізм вселяє й те, що є підстави розраховувати, що і на нашу продукцію ціни будуть стабільними. За тонну ріпаку з цьогорічного врожаю, наприклад, вже сьогодні пропонують 2,7 тис. гривень. Тож організувавши належним чином роботи, вдавшись до вирощування високоокупних, високорентабельних культур, у програші сільськогосподарське виробництво району не залишиться.
