На знімку: перший етап посівної, вважає головний агроном господарства В.І. Вдовиченко, вже позаду і провели його успішно. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА
Тож враховуючи, що ТОВ "Агрофірма "Джулинка" – господарство чимале, передбачав побачити на його полях ще не один посівний агрегат.
Але насправді застав одинєдиний з сівалкою СЗ-5,4 – то механізатор Микола Івасик досівав гірчицю на останніх двадцяти гектарах.
– З ранньою групою зернових, – пояснив головний агроном господарства В.І. Вдовиченко, – ми давно вже справилися. На 550 гектарах посіяли ячмінь, на 400 – соняшник і вже закінчили вносити гербіциди. А оце змушені були пересіяти гірчицею до сотні гектарів озимого ріпаку, який перезимував непогано, а от весною чомусь випав, з причиною цього ще потрібно розібратися.
Кукурудзу на 500 гектарах, на 200 – сою та інші пізні культури тут почали сіяти відразу після Великодня.
Цукрових буряків знову не вирощуватимуть, хоч техніку повністю зберегли. Адже з господарством ще за колишній їх урожай завод повністю не розрахувався. А от на гірчиці заставив зупинити свій вибір, найперше, попит на її насіння, та ще й ціна – 5 тисяч гривень за тонну. І для потреб господарства воно знадобиться. Сіяти сидерати доведеться обов’язково, іншого виходу, щоб підтримати родючість грунтів, нема.
І коли вже про це зайшла мова, пригадалося, що у ТОВ "Агрофірма "Джулинка" щороку взагалі простежується власна, джулинська, школа на полях. Піщані, наприклад, засіваються тільки озиминою, бо якщо висівати тут ярі культури, то належної віддачі не буде.
А озимих вирощують більш як на тисячі гектарах. Щоб мати чим годувати худобу, займаються і ячменем. Щоправда, були моменти, коли свинарство не особливо шанували через цінову політику на продукцію галузі. Але базу, як і маточне поголів’я, зберегли і не помилилися.
А ще у цьому господарстві серйозно займаються насінництвом. Морока, звичайно, з отими демонстраційними посівами, але і вигоду мають. В цьому році тільки кукурудзи висівають 32 гібриди фірми "Маїс" і один – соняшнику. А ще співпрацюють з інститутом Юр'єва – посіяли чотири сорти Тритикале, по 9 – ярої пшениці і гороху, 12 – ячменю. Коли готувався цей матеріал, велася підготовка до посіву 5 сортів проса, 7 – сої. А всього їх – 79.
І все це робиться власною технікою, механізаторами, які добре підготовлені до будь-яких робіт у полі. Оскільки світ не стоїть на місці, тож потрібно все вивчати і випробовувати.
Щоб вижити, у господарстві займаються тим, на що є попит і ціна. Добривами, пальним запаслися аж до жнив. Озимі на всій площі підживлено.
В.І. Вдовиченко агрономом у Джулинці з 1993-го, останніх п’ять років сам очолює цю службу і від нього чимало залежить. Але, за його словами, успіх забезпечує, насамперед, директор агрофірми М.Ф. Хливнюк який про все турбується , тож спеціалістам є можливість виявити свій фаховий рівень.
Пальним, як і запчастинами, запаслися по дешевших цінах теж завдяки Миколі Федоровичу.
Із засобами хімічного захисту теж жодних проблем. Чого тільки варте успішне вирішення фінансових питань, якими він постійно займається.
Звичайно, успіх в усьому чимало залежить і від спеціалістів середньої ланки, механізаторів, от і вдається організовано і в строки проводити комплекс польових робіт. А земля, як відомо, віддячує працьовитим.
Павло КУШПЕЛА.
