На знімку (зліва направо): директор насіннєвого заводу Таїсія Михайлівна Суворіна і водій автонавантажувача Сергій Миколайович Шаргородський за відправкою зерна, якого на насіннєвому заводі повні піднавіси. Фото Сергія КІСИКА.
Ще однією відмінністю від інших господарств є те, що із трьохсот гектарів соняшника приблизно половина – кондитерського
Порівнюючи загальний вигляд цього села, яке є центральною садибою ТОВ «Надбужжя-плюс», аж ніяк не можна сказати про якесь особливе зниження рівня життя населення. Особливо, якщо порівнювати з іншими селами. Певні висновки можна зробити і про справи господарські. Хоч в день, коли готувався цей матеріал, на 30 гектарах залишалася ще не зібраною кукурудза, з тутешньою технікою, сушильними можливостями місцевого насіннєвого заводу це не така вже і завелика, як висловився генеральний директор господарства О.І. Года, проблема.
Оте сушильне господарство, за його словами, якраз і підвело. Сушарка на насіннєвому заводі, яка ще на гарантії, дала збій, от і змушені були чекати приїзду спеціалістів, щоб ті знову її запустили. Добре, що хоч є ще одна, яка працює на пічному паливі, тож встигають сушити все необхідне.
А вал зерна тут чималий.
Хоч рік був засушливим, озима пшениця на 811 гектарах видала по 54 центнери з кожного, по 30 – знову ж таки через засуху, вродив озимий ячмінь, по 14 – льон, по 18 – соя.
Урожайність льону, здавалося б, хоч і не надто висока, його посів практикують вже чимало років. Бо, крім того, що він є непоганим попередником під озимі культури, ще й вигідно реалізується. А спеціальної техніки для вирощування не потребує.
Сорти всіх культур у господарстві – з переліку районованих у нашій зоні, насіння – із власних запасів, та ще й продають, бо мають насіннєвий завод. Купляють тільки для сортооновлення. В цілому тут спрацювали не гірше, як торік.
Ще однією відмінністю від інших господарств є те, що із трьохсот гектарів соняшника приблизно половина – кондитерського. Він хоч і менш урожайний, проте першу його партію продали по ціні 4 тисячі гривень за тонну, тоді як ціна на звичайний була приблизно в два рази нижчою.
Через засуху і ще через деякі причини дещо підвела кукурудза, яка видала лише по 50 центнерів з гектара.
Тоді, як деякі її площі навіть без мінеральних добрив видавали по 65. Щоб виправити ситуацію, у господарство вже відтепер завезено 100 тонн карбаміду.
Певну надію вселяє і те, що в товаристві на 830 гектарах у задовільному стані озима пшениця, всі поля повиорювані. Хоч техніки в останні роки закупили чимало, незабаром придбають ще один трактор МТЗ найновішої модифікації, не так давно купили дві кукурудзяних сівалки, щоб можна було сіяти її одночасно з внесенням мінеральних добрив.
На свинофермі, яка рахується племінною, до тисячі голів свиней. Із збутом молодняка тут ніяких проблем.
Відколи у це господарство прийшов інвестор, а ним виступає академік А.В. Пешко, за словами О.І. Годи, жодних проблем немає з пальним, запасними частинами, урожай зібрали власними силами.
Майже мільйон гривень було вкладено тільки в модернізацію насіннєвого заводу.
Торік «Надбужжя-плюс» теж різко виділялося з-поміж інших високими показниками урожайності. В школі, дитячому садку, на медпункті у цьому селі як і робилося щось, то здебільшого за рахунок інвестора.
Не так давно, але вже за рахунок внутрішніх резервів, оновлено і огороджено центральний офіс товариства, висаджено невеликий сад. У селі було виорано до 90 відсотків городів орендодавцям землі по ціні 4 гривні за сотку.
Щоб зберегти якнайбільше робочих місць, а їх до 170, навіть у Хмарівці є і тік, і ферма, і тракторна бригада. Хоч набагато економніше було б, щоб зібрати все на центральній садибі. Але, за словами О.І. Годи, то вказівка інвестора, щоб забезпечувати людей роботою, незважаючи ні на що.
Автогараж, два зернотоки, насіннєвий завод, дві діючих ферми – все, ніби у пору існування колгоспу. Є і свої передовики виробництва. Це завідуючий майстернею О.М. Хмарук, який у жнива сідає ще й за штурвал зернового комбайна, В.П. Приходченко, А.І. Швець, О.О. Кравець. Зі слів О.І. Годи, у числі кращих годилося б назвати прізвища всіх 22-х механізаторів.
Дуже багато залежить і від головного агронома В.І. Лавренюка, головного інженера В.В. Пастуха, бригадира тракторної бригади В.Н. Вакуляка.
Добре працюють і тваринники.
Здавалося б, господарство певною мірою збереглося, є робочі місця. За здані в оренду паї пайовикам видається по 5 центнерів пшениці, по 2,5 – ячменю і по стільки ж кукурудзи. Інвестор розпорядився, щоб надавати населенню певну допомогу на випадок якихось надзвичайних ситуацій.
Однак певних хвилювань у даній громаді уникнути не вдалося. А це має означати, що тутешнім керівникам годилося б краще вести роз’яснювальну роботу у колективах. Наприклад, з приводу того, що заробітна плата могла б бути набагато вищою, але тільки при умові скорочення значної кількості робочих місць. Тож слід добре обдумати, що для села вигідніше.
Не всі розуміють і ситуацію з підписанням додаткових угод на оренду інвестором земельних паїв, на основі яких видається орендна плата у розмірі трьох відсотків від їх вартості, а не по стільки, як видавалося раніше.
Одним словом, як і в кожному сільгосптоваристві, є тут свої здобутки і труднощі, які мають вирішуватися в інтере - сах обох сторін.
Павло КУШПЕЛА.
