Навіть по нашому холдингу «Чарівний світанок», а це до двохсот тисяч гектарів землі в різних областях України, по урожайності сільськогосподарських культур, які вирощували, ми на перших місцях.
Причому, вважаю, що спрацювали завдяки нашим людям. Двома комбайнами, наприклад, місцеві механізатори з
Тернівки і
Березівки зібрали урожай з площі 2,5 тисячі гектарів. Сіяли і доглядали за посівами теж місцеві хлібороби.
І вважаю, що нічого у цьому дивного, ситуація була прогнозованою. Ще коли посилали у ці села, щоб ознайомився із станом земель у них, я зробив висновок – і заявив, що це підприємство повинно стати найкращим у системі.
Причому, якість грунту, як і культура виробництва, тут майже однакові з найближчими нашими господарствами, але самі поля тут вирівняні і дуже зручні. Їх ніби спеціально створювали для сучасної широкозахватної енергозберігаючої техніки.
Озима пшениця і озимий ячмінь у нас видали по 45 центнерів з гектара, озимий ріпак – по 46. Хоч одне з полів дуже пошкодив град, качаниста теж видала на круг по 82 центнери з гектара. І це при тому, що на трьох тисячах гектарів землі працювали тільки вісім механізаторів.
Так, що хоч і довелося освоювати нову територію, техніку, та і трудовий колектив, причин для розчарування не бачимо.
Щоправда, на початку навіть здивувало, що на Бершадщині є ще з ким працювати. Механізатори хоч і молоді, проте прекрасно справлялися. От і заробітна плата була не меншою двох тисяч гривень у місяць, в залежності від виду робіт. А немає роботи – немає і зарплати.
Проблема незайнятості населення, звичайно, існує, але в цьому не вина інвестора.
Дана проблема повинна вирішуватися на державному рівні.
Нещодавно, наприклад, я приїхав з Канади. Побував, зокрема, у такому невеликому населеному пункті, як
Тернівка, де проживає тільки дві тисячі населення. Але в них там аж три заводи, які випускають техніку для всього світу. Навіть у нас є сівалка саме звідти. А що заважало налагодити їх випуск у нас?
Та і взагалі, я не побачив у Канаді нічого особливого.
Найперше, коли приїхали, кинулися в очі дерев’яні стовпи.
Вирушаючи у подорож у країну розвинутого капіталізму, очікував побачити он що, а у них все економічно продумано.
Отже, кожна людина повинна знайти свою справу.
Хтось повинен випікати хліб, а хтось його вирощувати.
Тільки тоді не буде безробіття. Адже за один раз всього не охопиш. Особисто я вважаю, що ми вже зайняли свою нішу на ринку праці, знайдеться робота й іншим.
У найближчих наших планах, звичайно, розширитися, хоч і надто велика конкуренція. Та і населення чомусь ставиться до інвестора з пересторогою.
Щодо тваринництва, то там, де ми його застали, там і підтримуємо. У Сумах так і підтримуємо свинокомплекс на 15 тисяч голів свиней. Так було б і на Бершадщині, але тут цю галузь не ми розвалили. Якщо надалі зайдемо у якесь село, і ферма буде на рівні, візьмемо і її, і нічого в цьому особливого. Хоч для того, щоб по-справжньому зайнятися цією галуззю, потрібно мати відповідну площу землі, щоб можна було виробляти на ній корми.
Але тут знову ж таки технології. У Канаді побував на комплексі, де 15 тисяч корів, а обслуговуючого персоналу, аж не вірилося, тільки шість чоловік. Щось подібне не вкладається навіть в нашу уяву. У них же навіть охоронника нема. І тільки тому, що нічого самі в себе не крадуть. Навіть техніка вся на полях. Закінчив, наприклад, орати, сів у машину і поїхав додому. Уявляю, що залишилося б у нас від трактора, якби його залишити посеред поля.
Якщо тваринництво і розвивати, то вважаю, що робити це потрібно тільки за новими технологіями.
У нас працюючих на два села до п’ятдесяти чоловік.
Але знову ж таки дивина. Ніби і безробіття, а чотири механізатори на комбайни не могли знайти два тижні. Тепер, коли об’явимо, щоб вийшли труїти гризунів на посівах, теж, мабуть, не дуже будуть поспішати.
Людям, які здали нам в оренду землі, видали на паї по 1,2 тонни зерна. Та ще й розвезли їм попід хати. Городи теж повиорювали за півціни. Може, й тому не всі поспішають на роботу.
А спробуй щось створити нове при нинішніх законах, щоб мати додаткові робочі місця. Щоб викупити, наприклад, будь-яке майно, потрібно мати дозволи кожного з пайовиків. Не дасть такого хтось із них, і все задумане може піти нанівець.
Нинішній рік вдалий для нас ще й тому, що почала вирівнюватися цінова політика. Тож надалі намагатимемося мати ще кращі показники.
Селам, по мірі можливостей, допомагаємо також. Хоч масштабне щось поки що не можемо обіцяти. Допомагаємо школам, дитячим садкам, лікарні. Подарунки дітям на новий рік готуємо незалежно від того, чи їх батьки наші, чи не наші пайовики.
Але знову ж таки, проблема в тому, що готівкою у господарстві ми не користуємося.
Наприклад, знайти 10 тисяч гривень, щоб обладнати каналізацію, нам посильно, але куди їх перерахувати, коли у школі немає рахунка. От і перерахували у районний відділ освіти. Але
Тернівка таку суму звідти і без нас мала отримати. Та коли надійшли наші кошти, ті, що планували для цієї школи, перепланували на інші. Особисто я вважаю, що у таких структурах, як школи, дитячі садки, повинні бути свої благодійні рахунки, і тоді проблем не виникатиме.
Одним словом, намагаємося працювати не гірше від інших. Хоч і плануємо розширюватися, на щось особливе не претендуємо. Тому не варто ставитися до нас з якоюсь пересторогою. А щодо розширення робочих місць, то над цією проблемою в першу чергу повинна задуматися влада. Але при цьому люди повинні зрозуміти одне – щоб жити, потрібно всетаки трудитися.
