Хто його прорубає у цьому випадку, визначився б хіба що Петро Перший, якби дожив до наших днів. Бо варто було поцікавитися у випадкових перехожих, хто робив це раніше, як їхня відповідь виявилася зовсім несподіваною.
Раніше, нібито, оте гілля оббивалося дахами автобусів, коли вони ще часто курсували у ці села. Відколи ж високогабаритного транспорту проїжджати стало менше, й утворився ось цей зелений тунель.
Але поскільки світло у його кінці ще видно, нікого не повинна залишати надія, що знайдеться кому навести порядок. В іншому разі не світять нам ніяка Європа та Євросоюз, якщо не навчимося без нагадування прорубувати такі вікна, як от у згаданому напрямку.
