В бібліотеці усі читачі знають її як прекрасного фахівця, жінку, порадника. Сільська бібліотека завжди переповнена і малими, і дорослими, і людьми похилого віку. Хтось знаходить тут цікаву книжку, а комусь Ганна Профирівна прочитає статтю, розрадить і добрим словом.
Свою долю наша мама поєднала з нашим батьком – Василем Павловичем Бездітним, який працював водієм у колгоспі. Народила і виховала з ним дочок – Світлану і мене.
Тепер має уже і двох зятів, яких гордо називає синами, а вони ставляться до неї з великою повагою. Дочекалася наша матуся й четверо онуків, якими щедро нагородив Бог: Мар’янку, Катрусю, Вікусю та Миколку.
Радо частує їх прекрасними солодощами, які сама випікає, вишиває їм прекрасні подушечки, рушники та різні доріжки.
Наша мама й депутат сільської ради. В 2006-му, за свідченням архівних документів, підшивок газет «Бершадський край», які в бібліотеці зберігаються по декілька років, та за свідченнями очевидців, написала історію Кошаринець. Разом із педагогічним та учнівським колективами школи зібрала свідчення про жертви голодомору 1932-1933 років.
І завжди не знає спочинку – ні на роботі, ні вдома. 11 вересня ти, моя рідна матусю, святкуєш своїх п'ятдесят, але енергією і завзяттям можеш поділитися ще й з молодими.
Ти ніколи не заплямувала горде ім'я Жінки-Матері та Берегині роду людського.
Тож прийми від своїх дітей, наших сімей низький уклін, подяку, шану та любов.
Інна БАБІЙ.
