Цей Учитель, щиро закохавши тебе в свій предмет, стане твоїм другом і порадником, прикладом у будь-якій ситуації. Він завжди буде поруч у радості і горі, у ваганнях і прийнятті важливих рішень. Поруч з ним ти побачиш себе іншими очима і будеш намагатись стати кращим, розумнішим, добрішим, щоб бути гідним його прихильності та друж - би, його любові.
Як це важливо – мати такого Вчителя в житті. Я зовсім не заперечую ролі батьків, але впевнена, що найкращими рисами свого характеру та поведінки: любов’ю до рідної землі, до людей, працелюбністю, відповідальністю, гідністю, люди - на завдячує саме улюбленому вчителеві.
Мені дуже хочеться вклонитись серцем своїй вчительці Ніні Іванівні Таранюк за те, що вона подарувала мені щастя вважати її другою мамою, щастя безмежної любові до неї, вклонитись за науку, за її чесну і мудру дружбу, за її ставлення до мене, як до особистості і як до дорослої людини. А ще як хочеться її запевнити: «Весь скарб духовний, який я одержала від вас, я понесу крізь життя. І від цього золото вашого серця буде тільки примножуватись, збагачуючи світ».
Доки живуть на світі вчителі і учні, доти світ перебуватиме у постійному розвитку, який веде до оновлення, духовного збагачення, моральної досконалості.
Вчитель прагне створити особистість, таке ж бажання мають ще тільки батьки. Тому ставлення до вчителя, на мою думку, має бути таким, як до батька і матері.
Оксана ВІНІЧЕНКО, студентка Вінницького педагогічного університету ім.
Коцюбинського, вихованка дитячого будинку сімейного типу родини Стьопіних.
с.
Шляхова.
