Звичайно ж, шанувальники творчості нашої великої поетеси Ліни Костенко впізнали її вірш, присвячений темі листування. Зізнаймося, чи давно ви писали листи своїм рідним, друзям, коханим? Хтось заперечить необхідність звернення до, здавалося б, старомодного жанру – листування у вік суцільної комп’ютеризації, поширення стільникових телефонів, можливістю побачити співрозмовника, який живе за тисячі кілометрів, на моніторі свого комп’ютера при спілкуванні по скайпу.
Та чи варто забувати давній і перевірений роками, десятиліттями і століттями спосіб спілкування між людьми – писаними від руки посланнями, що несуть адресатам незриме тепло душі і рук тих, хто їх писав.
Редакція нашої газети ніколи не скаржилася на брак листів читачів. Приходять вони і нині, правда, не завжди в конвертах (хоч є і такі), деякі автори надсилають їх електронною поштою, заносять безпосередньо в редакцію. Кожному листові ми раді, намагаємося не залишати без уваги, хоч не завжди маємо можливість друкувати в газеті.
Розуміємо, що на дилему «писати – не писати» впливає і такий фактор як ціна конверта. Старші люди пам’ятають, що коштував він колись 5 копійок, а зараз аж 2 гривні 30 копійок. Але ж листи можна і просто заносити до редакції, передавати кимось чи вдатися до тієї ж таки електронної пошти.
Сьогодні ми відновлюємо традиційну сторінку листів.
Найактивнішими авторами є нині педагоги та школярі, та ми сподіваємося, що коло дописувачів розширюватиметься.
Отож: пишіть, телефонуйте, заходьте!
