Донбас розп’ятий, та не на колінах,
Луганськ в крові, та б’ється його пульс!
Прости мене, любима Україно,
За те, що я і досі не борюсь!
Земля дощами плаче у скорботі,
Змиває кров, пролиту у бою!
А я сиджу удома, на роботі,
З новин лише про горе впізнаю!
Стискає серце лють уся безсила,
Ненависть вже перемагає страх.
Прости мене, любима Україно,
Та хлопці, що загинули в боях!
І вся земля у траурі, скорботі,
Тюльпаном чорним биті дзеркала.
Надворі все бушує люта злива,
Щоб пам’ять швидко в серці проросла.
Герої не вмирають – в цьому сила!
І вже Дніпро, і Буг, й Дністер реве.
І знаю я, любима Україно,
Як в Гімні, що ніколи не помре!
Марія ТИТАРЧУК, м. Бершадь.
