Декілька років тому таке бажання виникло й у мене. На жаль, батьків, дідусів та бабусь, тим більше пращурів, в живих уже давно немає, необхідну інформацію почерпнути можна було лише із архівних документів. Проте виявилось, що про мою рідну Серединку в Державному архіві Вінницької області документів, у тому числі генеалогічного характеру, зовсім обмаль: декілька книг запису актів цивільного стану радянського періоду (до 1940 року), в яких – жодної реєстрації фактів щодо моїх прямих предків, та й метричних книг немає взагалі. З різних причин у спадок не залишилось метрик і свідоцтв моїх рідних.
Такі обставини примусили розшукувати інші документи, в яких могла б бути потрібна інформація. Подумалось, що, можливо, десь є фонди Бершадського педагогічного училища, яке у повоєнні роки закінчили мої матуся Марія та її сестра Олександра. Враховуючи, що в 1955 році назване училище було ліквідоване, документи, ймовірно, мали б зберігатися в Держархіві, та їх там не виявилось. Тривалий пошук не дав позитивного результату.
Так би й було, якби на «дорозі» пошуку не трапилась чудова людина – Лілія Петрівна Кізлова. Через кілька днів після мого звернення до архівного сектору Бершадської райдержадміністрації пролунав телефонний дзвінок і зі слухавки почулося: «Вас турбує завідуюча комунальним підприємством «Бершадський трудовий архів». В установі зберігаються документи з особових справ Бершадського педагогічного училища. Серед них, можливо, є ті, що ви шукаєте».
Лише людина з великою любов’ю до своєї справи та величезною відповідальністю може так ставитись до виконання своїх службових обов’язків. Завдячуючи Лілії Петрівні я змогла доторкнутись до документів, писаних найріднішими мені людьми – мамою (1946 р.) та її сестрою Олександрою (1947 р.), а саме заяви про прийняття в училище, автобіографії, тощо; дізнатись про життєвий шлях їхніх батьків (моїх дідуся та бабусі); місця направлень дівчат на роботу після закінчення навчання; почерпнути багато іншої, раніше невідомої мені інформації. Тепер я можу рухатись далі в дослідженні минулого своєї родини.
В Бершадському районі, ймовірно, проживає не один нащадок випускників 1946– 1955 р. р. Бершадського педагогічного училища, й інформація про місцезнаходження розшуканих документів, сподіваюсь, їм буде цікавою та корисною. Впевнена, що в разі звернення в КП «Бершадський трудовий архів» нащадки не лише будуть приємно вражені від спілкування із його завідуючою Л. П. Кізловою, але й отримають професійну консультацію та вичерпну допомогу в пошуку документів.
Людмила ГРИБ.
