… Він не озлобився проти радянської влади, хоч свого часу їхню заможну сім’ю, яка трудилася біля землі, «розкуркулили», забрали з обійстя все, що можна було. Голодомор 1932–1933 років викосив і їхню родину – тоді померли дідусь, бабуся, брат…Іванко зумів вижити завдяки лободі та кропиві.
Долучився до боротьби Іван Закревський, коли взяв участь у визволенні наших військовополонених з так званої «Уманської ями». У цьому таборі перебувало понад сто тисяч полонених. А рідний дядько Івана Степан Миколайович, який жив в Умані, організував групу, яка й визволяла людей з того жахіття. Всього їм вдалося вирвати з тієї ями двадцять сім осіб. Двох наших солдатів, знесилених і виснажених, Іван з дядьком доглядали і переховували на горищі. Згодом Іван Сильвестрович Фіголь та Михайло Никифорович Свічколап стали організаторами партизанських загонів.
Такі загони згодом згуртувалися у Вінницьке партизанське з’єднання імені Леніна.
Вони не мали технічних засобів зв’язку, тож головну роль відігравали зв’язкові, які одночасно були й розвідниками. А розвідники – це очі і вуха партизанів.
Серед командирів партизанської розвідки був і Василь Пасєка. Він мав позивний «Троян», а згодом це стало основою для прізвища, за яким він став відомим вченим, доктором наук, професором, публіцистом, генерал-лейтенантом. Кілька років тому Василь Кирилович пішов із життя, як і ще один їхній побратим – Павло Федорович Бондаренко.
Про цих людей, їхні ратні справи Іван Васильович може розповідати без кінця. Бо вони, бійці невидимого фронту, вели боротьбу з ворогом у тилу. Їм не давали повісток, але вони глибоко усвідомлювали, що і від їхнього внеску залежить перемога над ворогом.
Тож діяли так, як їм підказувала їхня совість.
… Після війни Іван Васильович закінчив сільськогосподарський інститут, багато років працював за фахом. Велику увагу приділяє громадській діяльності, його відзначає активна громадська позиція, патріотизм, небайдужість до всього, чим живуть країна, громада. І хоч вік уже дається взнаки (йому майже дев’яносто), ветеран залишається молодим душею, багато спілкується з людьми, особливо школярами. Тож з роси і води Вам, шановний воїне!
Федір ШЕВЧУК.
с. Джулинка.
