В боях за Будапешт

– Добре пам’ятаю, як наші війська визволяли Будапешт – столицю Угорщини, – розповідає ветеран. – Передові частини вийшли до Дунаю, але міст, під яким проходили навіть пароплави, було пошкоджено: з кожного берега стояло по бику, а середина прорвана. Потрібно було якнайшвидше його відновити.
Варто зазначити: жорстокі бої в районі Будапешта точилися 108 днів і ночей. Перед військами 2-го, 3-го Українських фронтів та силами Дунайської військової флотилії стояло завдання – оволодіти столицею Угорщини і вивести країну з війни. Про важливість негайного відновлення мосту через Дунай свідчив і той факт, що на місце двічі виїжджав командуючий 2-им Українським фронтом Маршал Радянського Союзу Р.Я. Малиновський.
Наказ інженерні підрозділи виконали: катером доставили дві великі вантажні баржі довжиною по 50 метрів, за 15 діб зробили вставку, і по мосту одразу пішли танки.
Нашому земляку Я.Ф.
Мельнику ще не раз доводилося відновлювати зруйновані мости, форсувати водні перешкоди, але найбільше запам’ятався йому міст через Дунай, а з усіх нагород Якима Федоровича чи не найдорожча для нього медаль «За взяття Будапешта».
Далі фронтовий шлях рядового Я.Ф. Мельника проліг через Мораву до Відня. В одному з боїв його контузило.
Воював солдат хоробро, про що свідчать подяки командування. Звістка про Перемогу Якима Федоровича застала в Братиславі. Згодом частину, в якій він служив, наказали передислокувати на Дальній Схід, але незабаром війна з Японією закінчилася, і в листопаді сорок п’ятого Я.Ф.
Мельник повернувся додому.
Яким Федорович довгий час працював обліковцем, комірником, механізатором на зернотоку, нині на заслуженому відпочинку. Дружина Ганна Семенівна сім років тому померла. Мешкає ветеран з сином Федором. В Якима Федоровича нині сім онуків, 11 правнуків та один праправнук.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.