Учитель з великої літери

  • Подобається0Не подобається
  • 27 Лютого 2014, 14:46

Микола Феофанович ГОНЧАРЕНКО запам’ятався мешканцям Бершадщини як талановитий учитель, музикант, самодіяльний композитор та хормейстер, поет, громадський кореспондент із Поташні.

У лютому він відзначав би своє 90-річчя, та, на жаль, 20 років тому чоловік помер.

Такі вчителі, як Микола Феофанович, залишають на все життя глибокий слід у душах своїх вихованців.

І сьогодні його учні з гордістю згадують свого вчителя.

Він був високоерудованим спеціалістом. Викладав українську мову та літературу, історію, німецьку мову та музику, а також займався громадською роботою в селі.

Справу М.Ф. Гончаренка продовжили його учні: сотні випускників стали вчителями. В Тернівській школі працює дочка Вікторія Миколаївна Гудзь. Нинішній педагогічний колектив Поташнянської ЗОШ І-ІІ ступенів складається переважно з вихованців Миколи Феофановича. Школу очолює його учениця Марія Устимівна Шиндер. На педагогічній ниві працюють вихованці О.І. Баранова, В.К. Буга, М.І. Садовий, Л.С. Садова, Н.Ф. Воробйова, Є.Ф. Гостєва, О.В. Овсянікова, О.П. Садова, Н.В. Соболєва та багато інших, а Прокіп Колісник став відомим художником і педагогом Словаччини, Анатолій Задорога – кавалер ордена Святого рівноапостольного Володимира, відомий журналіст, який довго був заступником редактора газети «Вечірній Київ», а нині очолює київське представництво львівського медіахолдингу «ПромІнфо», а також є політичним оглядачем газети «Київська правда».

Народився М.Ф.Гончаренко 11 лютого 1924 року в селі Липецькому Чечельницького району в селянській сім’ї.

Важке й безрадісне дитинство минуло на широких полях рідного подільського краю. Змалку допомагав батькові орати, сіяти, збирати урожай, добре запам’ятав колективізацію, індустріалізацію нашої країни, важкий і страшний голод 1932-1933 років.

Після того, як у 1939 році батька несправедливо забрали на Колиму, довелось навчання у загальноосвітній школі поєднувати з трудовою діяльністю, щоб допомогти матері прогодувати чотирьох малолітніх братів і сестер. Працював на різних роботах. Дітей до 16-ти років на роботу не брали, тому мама мусила ще й хабара давати. Нарешті доручили ледачих волів, щоб вивозити сміття з території цукрозаводу. Та найбільше запам’яталася робота вантажника в Чечельницькому «заготзерні» та на станції Чечельник Ольгопільської рай - споживспілки. Вісімдесятикілограмові мішки з борошном носив залюбки, а ось стокілограмові мішки з цукром для чотирнадцятирічного хлопчини були надто важкі, особливо, коли треба було підніматися сходами.

Пережив важкі роки окупації. У цей час вступив до Ольгопільського комерційного ліцею, та через два тижні хлопця відрахували, бо на уроці Закону Божого замість слова «зачатіє» сказав, що Мати Божа Марія раптом опинилася в цікавому становищі.

У роки Великої Вітчизняної війни був розвідником 126-го гвардійського стрілецького полку, 41-ої гвардійської стрілецької дивізії. За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, медалями «За відвагу», «За взяття Відня», «За взяття Будапешта», «За визволення Праги», «За участь у Великій Вітчизняній війні» та багатьма ювілейними медалями.

З 1946 до 1947 року був на спеціальному державному завданні – вивозив хліб із глибинок казахстанських степів, рятуючи країну від голоду.

Там ледь не потонув разом із машиною ЗІС-5 у річці Ішим, яка протікає біля міста Цілинограда (тодішній Акмолінськ).

У 1947 році демобілізувався. Через безвідповідальність командування 122-го автобату від Акмолінська через Петропавловськ - Харків - Первомайськ більше тижня добирався додому, терплячи знущання й наругу від працівників залізниці, які майже на кожній зупинці висаджували з вагона. А так у дитинстві любив залізничний транспорт, навіть мріяв вивчитися на машиніста паровоза! Отже, їхав не в комфортабельному купе, не як воїнпереможець. Ніхто не зустрічав, ніхто не підносив квітів, добирався додому «зайцем» і в тамбурі вагона, і в гальмівній будці, і на буфері, на підніжці поїзда, у товарних вагонах і на залізничних платформах. Від паровозної іскри загорілися речі.

Вдома маму відшукав на городі в кукурудзі з молодим качаном у руці, який вона смоктала. Худу, висохлу від недоїдання, але не опухлу від голоду. Заніс до хати, нагодував привезеним із Казахстану хлібом.

Наступного дня пішов у райвійськкомат отримати продукти на два тижні, відповідно до постанови уряду. На військовий облік узяли, бо район потребував робочих рук, а ось видавати належний продуктовий пайок ніхто не збирався.

Через день у районній ощадкасі отримав по талонах нагородних книжок 850 карбованців, за які купив у той же день пуд житнього борошна, завдяки якому сім’я дочекалася нового врожаю 1947 року.

Через два тижні після демобілізації уже працював інспектором районної ощадкаси, а попереду чекали важкі післявоєнні голодні й холодні роки.

Маючи вигляд голодуючого, а не студента, за два роки здобув професію педагога. За першу ж вересневу зарплату поховав маму, за жовтневу – одружився. Що не кажи, а перші зарплати мимоволі запам’яталися на все життя.

Працюючи вчителем Поташнянської восьмирічної школи, заочно з відзнакою закінчив Бердичівський інститут, а згодом і Вінницький. Обіймав посаду завуча школи… Написав більше п’ятдесяти пісень, близько двадцяти з яких виконували колективи художньої самодіяльності.

Поташнянський хор з його беззмінним керівником Миколою Феофановичем понад 20 років виступав на сцені не тільки сільського будинку культури, а й Бершаді, Вінниці. Своє важке життя описав у рукописних книжках «З мого дитинства», «Моя юність не усміхалася» та «Голодомор33», уривки з яких друкувалися у газетах та журналах. На жаль, через брак коштів книжки не були надруковані.

Помер М.Ф. Гончаренко 16 лютого 1994 року. Мешканці Поташні й дотепер вшановують пам’ять свого вчителя і гордяться тим, що на їхньому життєвому шляху була така прекрасна людина – Учитель з великої літери.

Григорій ПОГОНЧИК, член Національної спілки журналістів України, с. Поташня.


Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
2 фото   
<b>Крушинівська ЗОШ</b><br />
75 фото   
<b>БИРЛІВКА</b><br />Бирлівка - одне з наймальовничіших сіл району. І приваблює воно не тільки краєвидами, голубими плесами ставків, а й...
6 фото   
<b>Бершадський чоловічий монастир</b><br />Бершадський Преображенський чоловічий монастир від самого початку свого існування був єдиним монастирем на Поділлі,...
3 фото   
<b>Паньковецький Сергій – призер чемпіонату України</b><br />Учень Бершадської школи №1 Паньковецький Сергій в черговий раз показавши відмінні результати на республіканських...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Джулинка
Шиманський Іван Григорович (1905) 1905 р., українець. Кадровий. Рядовий. Загинув 12.01.42.

З історії Бершаді
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції була радісно зустрінута бершадськими трудівниками. В січні 1918 року тут проголосили Радянську владу. Але незабаром до міста вдерлися німецькі окупанти. Окупація та хазяйнування буржуазно-націоналістичних банд важким тягарем лягли на плечі трудящих. Тільки з цукрового заводу було вивезено 50 тис. пудів цукру. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Учитель з великої літери - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення