На знімку: В.А. Колісник.
Часто до військових прибивалися собаки та інша домашня живність, шукаючи у людей порятунку й допомоги. Разом з тим, наші молодші друзі відіграють важливу роль у зміцненні та релаксації солдатської психіки.
Колишній механік-водій танка Т-64 із 72-ої бригади Володимир Андрійович Колісник, родом із Поташні, згадує, що солдати дуже скучали за домівкою, рідними. Щоб зробити обставини більш домашніми, приручали тварин, виділяли їм навіть місце у бліндажі.
На позиції біля села Старо - гнатівки у їхньому підрозділі перебували курка Галя, качур, собака та кішка Мася. Солдати їх дуже любили, кожен намагався пожаліти, підгодувати. Молодші наші друзі відповідали взаємністю. Військові ділилися з ними своїм харчовим пайком. Бійці згадують: «Спостерігаючи за тваринами, ми забували, що перебуваємо на фронті, перед очима пропливали картини цивільного життя: свій дім, подвір’я, господарство».
Поведінка тварин змінювалася раптово: вони раніше, ніж люди, відчували наближення небезпеки. Перед артилерійським обстрілом сепаратистів собака маскувався в окопі; курка Галя тікала в лісосмугу, ховаючись у кущі; поіншому, якось тривожно гелготав качур. А кішка Мася, яка звикла бути в обіймах солдатів, виривалася із солдатських рук і ховалася під нари в бліндажі.
Під час затишшя на фронті було цікаво спостерігати за поведінкою качура, який поводився так, нібито він служить разом із військовими.
Качур обов’язково був присутній на ранковій чи вечірній перекличці солдатів. Птах ставав поруч не де-небудь, а з офіцерами на правому фланзі. Перекличка не починалася, доки качур не займе своє місце в строю. Черговий офіцер інколи на кілька хвилин затримував перекличку, чекаючи появи качура. Для солдатів це було великою потіхою, адже присутність птаха піднімала настрій та викликала усмішку у військових. А качур гордовито поглядав навколо, наче він найголовніший у військовій частині.
Можливо, читач подумає, що цюісторію вигадав солдат, але це не так. Качур навіть став героєм новин однієї із телепередач, а наш земляк розповів про тварин і птицю у військовій частині.
Прослуживши 13 місяців, у вересні 2015 року Володимир Андрійович демобілізувався і повернувся до мирного життя, адже він за професією столяр-паркетник. Роботи вистачає.
За добросовісну службу державі В.А. Колісника нагороджено медаллю «За оборону рідної землі».
А собака, качур, курка Галя й кішка Мася продовжують «службу» у військовій частині з новим контингентом солдатів.
Хочеться вірити в те, що в цьому році закінчиться війна.
Саме таку заяву зробив 14 січня 2016 року Президент України Петро Порошенко на зустрічі із представниками різних вітчизняних та закордонних засобів масової інформації, а їх було більше двохсот.
Мир потрібен усім. Можливо, і наші молодші друзі теж дочекаються «демобілізації» і потраплять до хороших господарів.
Григорій ПОГОНЧИК, член Національної спілки журналістів України, громадський кореспондент.
