Кожна мить життя, як і людина, неповторна. Всі ми – краплинки історії. Мої думки, викладені на сторінках газети – це результат спілкування з людьми, з журналістами "Бершадського краю" та інших видань. Газета, журнал – це трибуна, з якої людина може спілкуватися з однодумцями, а також знаходити істину при обговоренні протилежних поглядів на події. Слово в газеті – це вияв людської свідомості.
Професія журналіста важка й небезпечна. Бо хто з нас спокійно сприймає критику? А без неї – не обійтись, як без води. Істина народжується в цивілізованій боротьбі. Критика мусить бути культурною, а не вбивчою. До неї слід прислухатися як владі, так і всім простим смертним. Демократія – це право на істину і народу, і тим, хто ним керує. Всі ми – одне коло. Завжди роблю такий висновок, коли спостерігаю прибирання вулиць міста, що засмічуються його мешканцями. Безкультур'я – це наша біда. Ні мери, ні депутати, ні президенти не в силі щось зробити, якщо кожен з нас буде просто істотою без совісті.
... Я поважаю журналістів, всіх працівників "Бершадського краю" за можливість спілкуватися з ними без страху, дозволяю собі й посперечатись. Ніколи не помічала тут чванства й високомірності при всіх змінах влади, різних політичних поглядах. Вдячна за те, що не сіють міжнаціональних та міжрелігійних чвар, не переслідують за різні погляди на події. Нехай фашизм, нацизм ніколи не знайдуть місця в Україні! Багато наших обдарованих земляків свою першу пробу пера зробили саме на сторінках районки. Сьогодні вони – поети, журналісти, письменники. Слід сказати, що нашу районку читають і в країнах далекого зарубіжжя.
В житті – як на довгій ниві. За одну мить людина може втратити щастя. І навіть життя. Дуже часто буває, що добре слово ціниться дорожче державних нагород. Я з вдячністю згадую виступ на вчительській конференції Григорія Михайловича Заболотного, який сказав на мою адресу добре слово. Було це дуже давно, але ця мить не забувається. Нехай наш земляк залишиться таким і тепер – на високій посаді! Всім лідерам різних рангів хочу нагадати просту істину: не мстіть за культурні зауваження, не слід довірятися лизунам, які хвалять вас, поки ви на троні. Дуже часто такі зраджують, якщо згодом крісло дістанеться іншому. Все почнеться знову.
Газета – наш архів, наша пам'ять, сторінка історії, до якої можна звернутися через багато років. Поруч з нами є багато цікавих особистостей, які чесно трудяться, творять красиве й корисне. Добре слово про людину приносить їй радість, моральне задоволення. Наш "Бершадський край" дарує цю духовність таким людям. А сучасна епоха кидає справжній виклик владі і журналістам.
Прислухайтеся! Будьте пильними!
Бажаю колективу нашої редакції незалежності, розумно нею користуватися, нести людям правду, писати для них і про них. Успіхів і перемог вам, шановні друзі!
Юлія ПЕНЗЮР,
лауреат премії
ім. Василя Думанського, громадський кореспондент.
м.
Бершадь.
