Адміністративний центр району — місто Бершадь, розташоване за 160 кілометрів на південь від Вінниці. Площа Бершадського району понад 1,3 тисячі квадратних кілометрів. Тут проживають майже 90 тисяч чоловік.
Рельєф поверхні — хвиляста рівнина, котру перетинає Південний Буг з притоками Дохною, Берладинкою та Удичем. Корисні копалини: будівельні піски, глини, граніт. Грунти переважно опідзолені чорноземні і темно-сірі лісові. Район лежить в межах лісостепової зони. З 94,5 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь — 89,8 орної землі. Близько 15 тисяч гектарів зайнято лісами, в яких найчастіше зустрічаються граб, дуб, ясен, липа. Клімат помірно-континентальний, середньорічна кількість опадів 495 міліметрів.
Перші письмові відомості про Бершадь знаходимо в історичних джерелах, датованих 1459 роком, і саме ця дата вважається часом заснування міста. Виникло воно на південному кордоні Литовського князівства і являло собою важливий форпост у боротьбі проти султанських та кримських напасників.
На початку XVII століття Бершадь вже стала значним, як на ті часи, населеним пунктом, де налічувалось близько 1650 мешканців.
Люди на бершадській землі до останнього подиху боронили свою свободу і незалежність. Ніколи не вщухала боротьба народних мас проти чужоземних поневолювачів та місцевих визискувачів. Під час народно-визвольної війни українського народу 1648— 1654 років під проводом Богдана Хмельницького у Бершаді було створено загін, який згодом приєднався до Уманського полку і брав участь у визволенні Брацлавщини та Поділля від іноземних загарбників.
На початку XVIII століття жителі Бершаді були активними учасниками повстання під проводом Семена Палія. Сформована тут сотня на чолі з Лук'яном у жовтні 1702 року визволяла Немирів. У 1734 році бершадське козацтво підтримало антифеодальне селянсько-гайдамацьке повстання. Біднота міста й навколишніх сіл рішуче стала на бік народних ватажків Максима Залізняка та Івана Ґонти під час повстання 1768 року.
Від усього серця вітали бершадці возз'єднання Правобережної України з Росією у 1793 році, що, зокрема, позитивно позначилось і на розвитку Бершаді. Уже в першому десятиріччі XIX століття тут активно працювали суконна й полотняна мануфактури, а незабаром з'явилась і одна з найперших на Поділлі цукроварень.
В період розвитку капіталізму відбулися відчутні зміни в соціальному складі населення Бершаді: формувався робітничий клас. Жорстока експлуатація, злидні, політичне безправ'я неодноразово призводили до заворушень, інколи значних, серед міських робітників. Так до історії робітничого руху на Україні ввійшов страйк на Бершадському цукрозаводі у 1879 році, коли було створено страйковий комітет, головою якого цукровари обрали К. К. Ващенка. Активну участь брали робітники Бершаді й у першій російській революції 1905—1907 років. До того ж періоду відносяться селянські заворушення в навколишніх селах — Джулинці, Сумівці, Тернівці, Ставках та багатьох інших.
З великим захопленням зустріли трудящі району звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію.
