На знімку: майстринявишивальниця Л.І. Шевчук і її роботи.
Зізнається: любов до народного мистецтва ще в дитинстві прищепили їй мама, Ніна Фомівна, і бабуся Параска. Бабуся любила вишивати хрестиком, а мати дуже гарно вишивала гладдю – квіти в неї виходили, як живі.
Люба любила дивитися, як матуся працює, інколи разом з татом допомагали їй малювати узори. А потім і сама спробувала. Відтоді і творить красу на полотні за допомогою голки та ниток.
Вишиває Любов Іванівна в основному рушники та ікони, які, як правило, оформляє в картини під склом.
– Ось це вишита картина «Свята Трійця», а це «Ісус з ягнятком», «Невичерпна чаша», «Літній букет», «Кінь», – демонструє свої вироби майстриня. – А ще роздарувала багато рушників, шість ікон.
До речі, у Флоринській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів вже багато років існує традиція – в кінці навчального року вишивати рушники з прізвищами та іменами випускників. З 2002 року цим займається саме Л.І. Шевчук.
Розпитую майстриню про її секрети мистецтва, а у відповідь вона посміхається: «Та які там секрети? В мене техніка проста – вишиваю хрестиком і болгарським хрестом. Узори беру з журналів.
Просто, я вкладаю душу в вишиття, стараюсь вишивати з серцем».
Вироби Любові Іванівни нещодавно демонструвалися на сільській виставці під час районного фестивалю-огляду самодіяльних аматорських колективів клубних установ «Благословенна будь, земля моїх батьків», присвяченого 20-ій річниці незалежності України. Експонувалися вони також і в районному краєзнавчому музеї, коли було організовано виставку в рамках акції «Мистецтво одного села», а також на районній виставці до ювілейної річниці незалежності нашої держави. Персональну виставку своїх робіт талановита сільська майстриня ще не проводила, хоча в її творчому доробку їх вже більше сотні. Сподіваємося, що ця подія не за горами, і шанувальники народного мистецтва незабаром матимуть змогу отримати більш широке уявлення про її творчість.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
