Не дивлячись на зміни, які відбулися за 63 роки, сьогодні всіх, хто брав участь у визвольних боях, на мітинг знову зібрала Білорусь. В Оршу з'їхалися ветерани трьох Білоруських та Прибалтійського фронтів, війська яких проводили Білоруську наступальну операцію. Поминальний передзвін повернув кожного з них у ті страшні воєнні роки. І згадався той червень, коли 18-літнім юнаком потрапив на фронт у артилерійську батарею "сорокап'яток", навіть не закінчивши школу молодших командирів у Красноярську. Та дорослішати доводилось швидко, адже війна має свої інститути та академії.
Радянські війська завершували визволення багатостраждальної Білорусі, вступали на територію Прибалтики, Польщі. В одному з перших боїв артилерист отримав легке поранення. А тим часом наші війська, окрилені успіхом, розвивали наступ у Східній Пруссії. Необхідно було взяти Кенігсберг (нині Калінінград). Місто було справжньою фортецею. Перед штурмом артилерія чотири дні руйнувала укріплення противника.
Роботи у артилеристів вистачало. У цьому страшному бою двох товаришів Олександра було вбито, а він сам отримав важке поранення. Після тривалого лікування у госпіталі стріляти по ворогу прямою наводкою Орлику вже не довелось. Та свій вклад у Перемогу він вніс, за що нагороджений медалями "За відвагу", "За бойові заслуги". Під час проведення операції по визволенню Вітебської області загинуло та взято в полон 255,4 тис. солдатів та офіцерів. В результаті Вітебсько-Оршанської операції було розгромлено ліве крило групи армії "Центр", війська просунулись на 80-150 км. Було створено умови для розвитку наступу на мінському та вільнюському напрямках.
Кожен, хто був на зустрічі в Орші, приїхав із фотографіями, сувенірами. Олександр Дмитрович теж, з надією на зустріч, відшукав фото молодих артилеристів, купив пам'ятні годинники. І хоча знайомих не зустрів, та "своїми рідними" тут були всі. Фронтовики спілкувалися, згадували минуле, оглянули історичні пам'ятки міста, побували на концерті. Помолоділи їхні обличчя, заіскрилися на сонці заслужені ордени та медалі. А їх душі об'єднала всім рідна пісня "Катюша", яка народилася 14 липня, саме тут, під Оршею.
Сьогодні ми ще багаті, бо вони поряд. А завтра – ми бідні, бо йдуть у небуття ветерани, ветерани праведної війни. Та у спадок залишається чиста совість, багатий досвід, яким вони залюбки діляться з молоддю. Його потрібно цінити, використовувати щодня, а не тільки у свята, щоб не допустити страхіть війни.
Війну Олександр Дмитрович закінчив солдатом, потім поступив у Саратівське військове училище. Працював у міліції – начальником слідчого відділу у Тростянці, а з 1973-го по 1983 рік – начальником Бершадського райвідділу міліції. У грудні 1986-го вийшов на заслужений відпочинок.
Поїздку до Орші Олександр Дмитрович згадує з великим задоволенням та масою позитивних вражень. Щиро вдячний Бершадській райдержадміністрації, яка допомогла організувати поїздку.
– Дуже сподобалась Білорусь, її устрій, порядок та, найголовніше, люди – щирі, приємні, добродушні. Ми теж запросили їх до себе в гості на вересень. Адже це наша спільна Перемога, а єдність людських душ немає кордонів!
Галина ІВАНЧЕНКО,
м. Бершадь.
