Оскільки про політику нині говорять майже усі, захотілось і мені публічно висловити свої думки. Право ж на таке мені дають набутий життєвий досвід, досить солідний вік та й, врешті, колись давно здобута вища політична освіта.
Як і більшості мислячим і небайдужим громадянам, для мене здавна стало звичним глибоко вникати, аналізувати та порівнювати сутність стану справ не лише у громаді за місцем проживання, але й в області та країні. Все більше дізнаючись із ЗМІ про те, як живеться людям в інших, відносно благополучних країнах ближнього і далекого зарубіжжя, виникає питання: а чому ж у такій, ще недавно благополучній краї - ні, як наша, людям роками так важко живеться? Чому така висока концентрація злості, ненависті, заздрощів і ворожнечі в нашій неньціУкраїні? Хто ж постійно і з якою метою розбурхує наше суспільство? Напрошується гіркий висновок – все це творять ті, хто рветься до влади, дбаючи лише про своє власне збагачення.
Уважно перечитавши виступ нашого Президента з нагоди Дня Незалежності, прослухавши його інтерв’ю на зустрічі з провідними журналістами головних телеканалів, цілком поділяю його слова із закликом припинити протистояння, засудити популізм і гру в політику. Шукаймо порозуміння, конструк - ти візм, використовуймо позитивний досвід минулого. З розумінням сприймаються вислови про подальші корисні для України кроки на шляху до інтеграції з ЄС та розвиток і поглиблення партнерства з країнами світу.
Є сподівання, що під час кампанії збору підписів, яка незабаром розпочнеться, за проведення референдуму в державі з вищезгаданих питань, наші співвітчизники скажуть своє «так». Адже в Конституції зазначено – народ є носієм влади. Тож, давайте, шановні, підтвердимо такий постулат своїм власним підписом. Виграємо усі разом і кожен зокрема, вчергове переконавшись, що з думкою свого народу влада рахується і його думку шанує.
До речі, необхідність проведення референдуму у майбутньому підтримує і наш Президент В. Ф. Янукович.
Старше покоління пам’ятає, як держава у недалекому минулому піклувалась про своїх громадян у питаннях освіти, охорони здоров’я, забезпечення кожного робочим місцем. Тож хотілося б, щоб так було і тепер.
Щоб у звітах керівних органів усіх рівнів відображались правдиві повідомлення. Бо ж, на жаль, воно насправді є далеко не так. Не є секретом, що багато сімей живуть у злиднях і не мають можливості навіть передплатити хоча б одне періодичне видання, не кажучи вже про інші мінімальні людські потреби. А від того і рівень свідомості… Хотілося б, щоб і до пересічних громадян доходило більше правдивої інформації, якщо вона навіть і є прикрою. А відтак буде більше і віри та довіри до керуючих органів. Наявні ж труднощі, переконаний, наші люди завжди зрозуміють правильно.
Нехай же наші громадяни при отриманні пенсії чи то зарплати одержують насолоду, а не гіркоту. Не шукають щастя за кордоном, залишивши на батьківщині своїх рідних. Нехай політикани не створюють штучне протистояння в суспільстві, а прислів’я «Де два українці – там три гетьмани» відійде у вічність і ніколи не згадується. І все оте залежить лише від нас самих. Ніхто не створить нам європейські стандарти життя. Живімо не ілюзіями, а реальністю. Бо ж усі ми є свідками, до якого рівня понизився у нас виховний процес, а від того теж дуже багато бід і негараздів.
Думається, що не варто нам ганьбити своїх ще живих і вже померлих дідів, батьків, старших братів і сестер, звинувачуючи їх у тому, що вони неправильно жили, не те робили і не так будували.
Пам’ятаймо – хто не шанує минулого, той не матиме майбутнього!
Юрій ЦІНЧИК, член НСЖУ, ветеран праці, м. Бершадь.
