Склалося історично і, якщо хочете – геологічно, що річкову воду мешканці області споживають дуже багато років. Основними користувачами є Вінницька та Миколаївська області. Протягом століть якість води змінювалася, і на це впливала людська діяльність. То промисловість втрутилася зі своїми далеко не безпечними скидами, то самі люди, занедбавши прибережно-захисні смуги або ж спорудивши на них котеджі.
У басейні ріки та на її берегах розмістилися 370 підприємств. І хоча забір води залишився приблизно на рівні минулих років – майже 126 мільйонів кубометрів, зате збільшилися втрати при транспортуванні. Цей момент вказує – мережа водопостачання потребує негайного відновлення та ремонту. Але є одна оптимістична новина – зменшення обсягів скинутих забруднених вод: якщо у 2003 р. було скинуто більше 51 мільйона кубометрів, то в минулому – 34 млн. Основний забруднювач – "Вінницяводоканал" – став дбайливіше ставитися до навколишнього середовища.
Поступово вода у
Південному Бузі, на якість якої ми звикли нарікати, почала очищуватися. І хоча рівень радіоактивного забруднення поверхневих вод басейну радіонуклідами цезію 137 на території Хмельницької та Вінницької областей вищий, ніж в інших регіонах, це можна пояснити одвічним природним фоном, який створюють граніти. Зате в цілому радіаційна обстановка біля ріки благополучна.
Працівники управління, провівши гідрохімічні вимірювання, дійшли до висновку: найбільш забрудненою річка стає нижче Хмельницького і до с.
Ставків Бершадського району. Усе це "завдяки" бурхливій діяльності водоканалів обох обласних центрів. Взагалі за роки підвищеного розвитку промисловості людство встигло так забруднити воду у
Південному Бузі, що на її очищення природним шляхом треба витратити не одне десятиліття. І тільки спад виробництва та призупинення роботи деяких потужних підприємств дали можливість воді трохи знизити показники вмісту амонію сольового. Для різноманітних гідрохімічних вимірювань було відібрано 80 проб поверхневих вод, які аналізували за 29 показниками. Фахівці виконали 2320 гідрохімічних вимірювань, і у 180 з них виявили відхилення від норм. Та це менше, ніж у попередньому році. Антропогенне навантаження на водойми басейну зменшується, і вода дедалі більше стає схожою на чисту сльозу. Зрозуміло, до омріяного ідеалу ще далеко, але якість відповідає встановленим нормам.
От тільки справлятися річці зі всіма забрудненнями наодинці просто не під силу, тож люди свідомі неодмінно дбають про поліпшення екологічного та санітарно-епідеміологічного стану всіх водойм басейну, проводячи різноманітні природоохоронні заходи. Між іншим, сума фінансування з обласного бюджету на потреби охорони навколишнього середовища в басейні на 2004 р. склала 1 млн. 535 тис. грн. Але реально виділили тільки 921 тис. Гроші в основному спрямовувалися на будівництво очисних споруд каналізації у кількох районних центрах області. Нарешті пожвавішала робота по обсадженню деревами прибережних захисних смуг. Особливо відзначився Теплицький район, де винесено в натуру понад 58 га землі поблизу водойм.
Людмила ТИМОЩУК,
провідний інженер з охорони навколишнього середовища Південно-Бузького БУВР.
