Пам'ятаю події 30-річної давнини, коли ми побудували над нею накриття. І не яке-небудь, а зі смаком, із заскленими рамами, вкрили оцинкованою жерстю. Всередині – лавочки, усе гарно пофарбували. Навіть закріпили табличку, на якій йшлося про те, хто і коли її викопав.
Хоча і далекувато криниця від населених пунктів, на неї не тільки приємно глянути, а й присісти у цьому місці, щоб відпочити, заховатися від дощу, спеки чи вітру. Відпочивали там часто як ті, що працювали на полях, так і проїжджі.
У якому вигляді вона зараз, читачі, мабуть, вже здогадалися. Колись чистили її щовесни. Нинішній же її жалюгідний стан швидше засвідчує інше – на що здатне нинішнє покоління. Чи, може, тоді жили заможніше, коли її копали, роками упорядковували?
Та хіба обов'язково чекати сторіччя, щоб навести біля криниці порядок? Оце був би виховний момент для молодих.
Василь ДЕРКАЧ,
громадський кореспондент.
с.
Кидрасівка.
