Крім того, мала лісистість, велика щільність населення (80 чол. на км2), сухість клімату, часті посухи та інші несприятливі явища, а головне – наплив у ліси великої кількості людей, що ускладнюють їх охорону. Цивілізація наступає, в ліси вторгаються міста і села, промислові підприємства та інші об’єкти. У деяких приміських лісах у вихідні і святкові дні людей більше, ніж дерев. Багато громадян не вміють поводитись у лісі і завдають йому великої шкоди. Саме з їх вини, через порушення елементарних правил поведінки, як свідчить статистика, виникає 99% всіх пожеж.
Правилами пожежної безпеки в лісах України в пожежонебезпечний період, тобто від зникання снігу і до настання сталої дощової погоди або утворення снігового покриву, забороняється розкладати багаття в лісонасадженнях, де може виникнути пожежа, а також в будь-яку пору року під кронами дерев біля пеньків. В інших місцях, при крайній необхідності, розведення вогнищ допускається на майданчиках, де спершу необхідно зняти дернину-траву разом із верхнім шаром грунту. Коли мине потреба в багатті, його слід засипати землею або залити водою і покласти на місце дернину. У лісі забороняється кидати незагашені сірники та недопалки, застосовувати під час полювання пижі з матеріалів, що легко займаються або тліють.
Відпочиваючим в лісі варто пам’ятати, що з одного дерева можна зробити мільйон сірників, і одним сірником можна спалити мільйон дерев.
На місці розкладеного вогнища нічого не росте як мінімум протягом 2-3 років. Вигорає не лише трава, а й гумус. Для багатьох відпочиваючих у лісі відпочинок без багаття все одно, що борщ без солі. У більшості випадків у багатті немає ніякої потреби. Його розкладають для романтики або просто із пустощів.
Багаття – це посягання на життя лісу та його мешканців, величезне зло, зокрема, при необережному з ним поводженні.
Щовесни на луках, пустирях та інших ділянках, а в серпні-вересні на полях спалахують вогняні феєрверки і розповзаються чорні хмари диму. Такі пожежі не випадковість – це сільгоспкористувачі спалюють суху траву, стерню і залишки соломи.
Вони думають, що роблять добру справу, але насправді знущаються над рідною землею.
Багато десятків років у не зовсім легких умовах росте ліс. Проте всепожираючий вогонь за якусь годину може знищити десятки гектарів лісу. Прикро дивитися на згорілий ліс, серце стискається від болю і гіркого жалю, скільки часу і праці наших батьків затрачено, якої колосальної шкоди завдає лісовому фітоценозу пожежа.
Та все ж таки пожежу легше попередити, ніж загасити.
Важливо, щоб усі, хто відвідує ліс, виконували протипожежні правила та вміли поводитись у лісі.
Іван КРАВЧУК, інженер охорони і захисту лісу ДП «Бершадський лісгосп».
