У Великій Киріївці ставків аж п'ять, три з яких, загальною площею водного дзеркала 88 гектарів, у межах села, і їх орендує СТОВ «Бершадський риборозплідник».
Цілком ймовірно, що якби у цьому селі було єдине базове сільгосппідприємство, то, заручившись його підтримкою, сільському голові М.Ю. Поліщуку набагато легше було б розгрібати сільські проблеми. Тоді орендарів ставків, тим більше професіоналів, певний час могли б і не помічати. У його ж ситуації мало не щодня доводиться кланятися кожному з підприємців, випрошуючи іноді навіть на найелементарніші потреби громади хоч якусь копійку.
І потрібно сказати: підприємці у Великій Киріївці, а то і просто хтось із жителів, що додає їм честі, відгукуються на такі прохання. За словами сільського голови, готуючи школу до навчального року, крім коштів, які на це були, батьки учнів витратили ще 41 тисячу гривень із власних заощаджень. Односельчанин К.П. Даценко, який тепер живе у Вінниці, допоміг у придбанні щебеню на суму до десяти тисяч гривень, яким висипано дорогу до кладовища. Чотири металопластикові вікна у дитячому садку замінено за кошти устянського господарства, яке орендує землю у Великій Киріївці. Про його керівника П.Г. Марущака великокиріївський сільський голова взагалі відгукується, як про основного із спонсорів, який ще ніколи і ні в чому не відмовив, коли зверталися за підтримкою.
Коштами ще на п'ять вікон нібито обіцяв підсобити директор ПрАТ «Зернопродукт МХП» М.І. Кучер. Одне вікно замінили за сприяння директора ТОВ «Жорняки» М.Н. Рибака. 2,7 тисячі гривень, на які замінили вікно і двері в ігровій кімнаті дитячого садка, зібрали власники тракторів і вантажних автомобілів села.
У цілому складається враження, що громада намагається сама собі давати раду, і на обліку сільського голови кожна копійка. З його приходом на цю посаду, спонсором своїх односельчан став і відомий у районі підприємець Б.М. Охріменко.
Щодо бюджету сільської ради, то за 8 місяців він виконується, та ще й отримано 37 тисяч гривень додаткових надходжень. На жаль, через теперішні ціни на все, на потреби такої громади, як великокиріївська, цього замало.
Оскільки додаткові надходження вдалося зібрати за рахунок збільшення орендної плати за використання землі, що практикується у всіх селах, рано чи пізно мала дійти черга, щоб суттєвіше допомагали громаді і ті, хто орендує землі водного фонду, тобто ставки.
Зрозуміло, нікому з орендарів не хочеться, щоб і рибку з'їсти, і на дно сісти, тож вони нібито прагнуть перевести конфлікт у площину, що то сам М.Ю. Поліщук підбурює односельчан, щоб вони через депутатів сільської ради почали вимагати не продовжувати договір на оренду земель водного фонду з ними. А як і захочуть його продовжити, то нехай робиться це тільки через аукціон – все ж буде якась копійка на потреби громади. До того ж, у договір повинні бути внесені зміни з урахуванням інтересів громади, яка на це має право.
А тут ще й додали масла у вогонь стосунки орендарів в окремі періоди з жителями села. Сільський голова розповідає, що були випадки, коли охороннці цькували собаку на дітей з вудкою і навіть забороняли користуватися прибережною смугою для випасу.
Але втрачати свій бізнес орендарі навіть не збираються. Дійшло до того, що на сесію сільської ради вони навіть приводили адвоката, який мав переконати депута тів, що, будучи правонаступником, саме ці орендарі мають першочергове право продовжити договір на оренду цих ставків.
Тим часом громада нібито не проти, щоб створити власне товариство рибалок і підпорядкувати ставки йому.
Тож почалися суди, яким поки що не видно кінця. Вони тривають з серпня минулого року, а орендарі користуються ставками без ніякого договору, мотивуючи це тим, що сільська рада нібито повинна була його укласти. Але схоже, що М.Ю. Поліщук, захищаючи інтереси громади, не збирається відступати. Та й орендарі почали вести себе тепер більш поважливо по відношенню до жителів села.
Якщо вникнути у конфлікт глибше, то, за словами сільського голови, зародок такого протистояння був закладений ще до його приходу на цю посаду – у сільській раді нібито жодних слідів, хто і на якій основі попередній раз віддавав ці стави в оренду. І якщо це так, то виходить, що все-таки не даремно депутати на своїй сесії у серпні минулого року вирішили «здачу земель водного фонду в оренду проводити тільки на конкурсних засадах і доручити сільському голові здійснити заходи щодо проведення конкурсу, згідно з чинним законодавством, а дирекції СТОВ «Бершадський риборозплідник» сплачувати орендну плату за землі водного фонду до 1 грудня 2011 року.» На жаль, відтоді минув уже майже рік, а конфлікт так і триває. На думку автора цих рядків, можливо, юридично орендарі в чомусь і праві, але вони все-таки повинні зрозуміти, що не можна не рахуватися з інтересами громади.
Ніхто і ніколи в селах не змириться з тим, щоб рибка була «наша», тобто орендарів, а гребля, її ремонт і дорога на ній, яку за щось потрібно ремонтувати, – «ваша», тобто сіль ського голови і громади.
Як взагалі могло таке статися, запитував один із мешканців цього села П.Горбенко, що його жителі колись завозили землю на греблю волами, а тепер знайшлися хазяї, через яких не можна навіть відпочити з вудкою біля води?
Павло КУШПЕЛА
