У 50-их роках минулого століття тут було розпочато будівництво залізобетонного мосту через Південний Буг. З різних причин він довго споруджувався. І популярні на той час майстри сатиричного жанру Штепсель і Тарапунька жартома називали його у своїх виступах на сцені «найдовшим мостом» у країні. А чому найдовшим?
Бо він, мовляв, довго будується.
Кажуть, що після тієї жартівливої критики пришвидшили темпи зведення цієї надводної переправи, і він став до ладу діючих. І ось уже міст служить людям понад півстоліття.
Декілька років тому опори мосту зазнали пошкоджень, і шляховики обмежили тут рух автотранспорту, дозволивши їхати лише по одній смузі. Це створює певні незручності, особливо для транзитних водіїв, які змушені простоювати тут доти, доки не пройде по мосту зустрічний транспорт. Не зовсім досконалим є й асфальтне покриття проїжджої частини мосту.
Складається враження, що невідомо перед ким завинив міст, бо його довго і невідомо чому не ремонтують.
Подібна ситуація була і в Гайвороні. Більше десяти років тому тут автомобільний міст був в аварійному стані.
За клопотанням місцевої РДА перед Укравтодором були проведені роботи по відновленню мосту. Його розширили, освітили, замінили асфальтне покриття. По обидва боки встановили пішохідні доріжки. І ось уже 15 років – реконструйований міст служить окрасою міста Гайворона. Чому б бершадським дорожникам не скористатись досвідом сусідів?
Олексій ПАВЛИЧУК, водій-автолюбитель, житель м. Гайворона
